У 50-60 роках потроху почав відступати жах війни — населення звикало до мирного життя. Молодь прагнула до культурного розвитку, шукала цікавого і змістовного дозвілля. Зокрема в Іванівці створили хоровий колектив, який уперше виступив у 1967 році, до 50-річчя революції, можливо, такою була вказівка чи рознарядка. Але після того дебюту виступи продовжилися і стали частими, тому офіційною датою заснування хору вважається 1968 рік.

Учасниками колективу були іванівці різного віку і різних професій, у село тоді приїздили багато спеціалістів, котрі теж долучалися до хору, у якому налічувалося більше 30 осіб. У репертуарі були патріотичні та народні пісні. Керувала хором у ті часи хормейстерка Тетяна Лопушняк. На початку 70-х до сільського Будинку культури прийшов на роботу Олександр Повша — молодий вимогливий керівник, який працював і в місцевій школі, бо до хору приєдналися і старшокласники. Молоді учасники переймали досвід у старших товаришів. Хор завжди був бажаним гостем на сільських святах. Любов глядачів і хрещення сценою допомогли виконавцям остаточно усвідомити, що вони — повноцінний творчий колектив. Після Олександра Повші колективу на баяні акомпанував Дмитро Вакуленко. Разом із дружиною Тетяною (Лопушняк) вони займалися розвитком хору, організовували концерти і свята. У 1987 році колектив отримав нового керівника — Володимира Баяндіна, який приїхав з Ленінградської області. І хоча працював недовго, але приніс до репертуару ліричні пісні, а також багато приділяв уваги музичній освіті дітей. Сам грав на багатьох інструментах і навчав грі охочих дорослих і дітей. У цей період у хорі співало багато сімейних пар — Грузини, Вакуленки, Дудуси, Середи, Мирні. Нова сторінка у житті хору — коли у 1999 році його очолив Роман Мирний. Завдяки його наполегливості і майстерності відчутно зросла виконавська майстерність хористів: вони почали розучувати і виконувати твори у чотириголосному звучанні (до цього звучало дво- і триголосся), будувати підголоски. У той час з’явилася і закріпилася назва хору — "Калина". Черговий іспит колективу відбувся на обласній сцені у 2002 році на фестивалі хорового мистецтва "Калиновий спів". Іванівці надзвичайно хвилювалися, але коли отримали нагороду — диплом ІІ ступеня, то радості не було меж: сільський колектив на рівні області отримав безліч добрих слів. У 2003 році "Калині" присвоїли почесне звання "народний аматорський колектив". Урочисте вручення диплому відбулося у районному Будинку культури на святі працівників сільського господарства. У 2004 році колектив побував у Києві на творчому звіті майстрів та творчих колективів Кіровоградської області "Мистецтво золотого поля". Виступали тоді на сцені столичного Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України. Виконували жартівливу народну пісню в обробці Захарченка "За селом", соло виконував Іван Середа. (Ця пісня стала візитівкою колективу, бо де б не виступали, глядачі завжди чекали на неї). З натхненням поверталися додому, адже на такий захід потрапляють кращі з найкращих, — це дало натхнення працювати надалі. І, звісно, приємно було знаходитися у такому стрімкому злеті.



Кожен з подальших керівників — Валентина Перехрест, Михайло Поворозник, Василь Кузьменко — продовжував вносити свою родзинку у роботу і знаходив свій підхід до кожного з хористів, бо ж характер у 30 учасників різний. Репертуар "Калини" став різноманітний: і патріотичні, і козацькі, і народні пісні, і пісні сучасних авторів.

Окремі слова подяки учасників "Калини" — Іванові Середі, найстаршому учаснику хору, голові ТОВ "Мас-Агро". Він соліст хору (разом із Тетяною Вакуленко) та його меценат. Йому самому подобається пісня, тому готовий підтримувати тих, хто хоче співати, хто живе піснею. Він знає, що пісня усе може: вона і настрій піднімає, і розважає, і виховує, і спонукає до дії. Іван Якович завжди добре обізнаний з потребами хору, завдяки його матеріальній підтримці колектив діє багато років: ніхто не переживає за автобус, бензин, за харчування, адже знають, що Іван Середа потурбується про це. Потурбувався він і про придбання яскравих стилізованих костюмів ("Калина" ж!), за які на "Калиновому співі" отримали нагороду за кращий концертний костюм.



Зараз у хорі близько 30 хористів, з них постійних — 25 (адже у кожному колективі є плинність учасників). Це і пенсіонери, і вчителі, і лікарі, і різноробочі. Займаються не менше трьох разів на тиждень, а перед виступами то й частіше. Вони відкладають домашні справи, турботи і приходять у Будинок культури на репетиції. Один рік поїхали на виступ — отелилася корова, на наступний рік — опоросилася свиня, наступного року лисиця поїла каченят. Звісно, переживають, турбуються, але спів — це така ж важлива частина життя, як і сім’я чи господарство. У хорі є умілиці — вишивають, в’яжуть — і на це час знаходять.

Не усе складається так добре у хористів у житті: буває, що люди хворіють, але взувають концертне взуття — і мов 20 років скидають — така віддушина для них спів.

Учасники "Калини" самі створюють собі традиції: вітають одне одного з днями народження, разом зустрічають свята — Новий рік, 8 Березня, вітають з Новим роком своїх односельців вдома, щедрують. Беруть участь в усіх районних заходах, щороку брали участь у конкурсі "Грай, гармонь", який традиційно проводився у Федірках Світловодського району, виступали у бальнеологічній лікарні у Знам’янці. Із захопленням пригадують, як 14 років тому на межі районів зустрічали французько-німецьку делегацію.



Пісень у репертуарі дуже багато, конкретну цифру важко назвати. Але коли їхали на виступ у село Пузирі Полтавської області, куди дорога більше двох годин, то сіли в Іванівці — почали співати і вийшли у Пузирях — закінчили, і жодної пісні не повторили: і про Світловодськ, і про Іванівку, і про жінку, і про чоловіка, і про свиней, і про корів. А колись їхали на концерт у Світловодськ і дорогою підібрали подорожніх-містян, а самі розспівувалися перед виступом, то люди записували такий несподіваний концерт на мобільні телефони.

19-20 травня цього року у Кропивницькому відбувся ХVІІ фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва "Калиновий спів", на якому Світловодщину представляв хор "Калина" під керівництвом Василя Кузьменка. Заступниця директора департаменту культури, туризму та культурної спадщини облдержадміністрації Людмила Тищенко привітала колектив з 50-річчям, вручила грамоту і квіти його представнику — Іванові Середі. За виступ колектив отримав диплом ІІ ступеня, а також підтвердив почесне звання "народний аматорський колектив".

Багато допомагав і допомагає хорові районний Будинок культури, завжди можна розраховувати на допомогу Ольги Титової і Любові Воловик. На названому вище травневому виступі у Кропивницькому Любов Воловик, Надія Грижунова, Олена Куциба, Юлія Мартиненко, вокалісти колективу "Голубка" (керівник Василь Кузьменко) стали разом з іванівцями і своїми професійними голосами допомогли "Калині" звучати сильно.



Як розповіла нам Ольга Білик, директорка Іванівського сільського Будинку культури, усі грамоти і дипломи хору не вміщаються на стінах у її кабінеті, а коли склала їх у папку, то папка набрала вагу майже 4 кілограми.

Сподіваємося, що життя хору буде довгим і насиченим. Чого "Вісник Кіровоградщини" і бажає іванівській "Калині".