Народилася Ганна Терентіївна у 1918 році. У родині окрім новонародженої Ганни батьки — Марія та Терентій мали ще четверо дітей — одного сина та трьох доньок. Свого батька жінка не пам’ятає, бо він пішов на війну і не повернувся. Ганна Терентіївна згадує, що в селі жила бездітна родина, яка хотіла забрати маленьку Ганнусю на виховання до себе, але мама не віддала, бо як би важко не було, але не уявляла життя свого без рідної кровиночки і навіть порівнювала: це як від п’яти пальців відрізати один.

З розповідей ювілярки дізналися, що вона ходила до школи, добре навчалася, закінчила 7 класів з похвальною грамотою. На цьому навчання закінчилося, бо бракувало одягу та взуття. А ще треба було допомагати матері — одній важко прогодувати родину. Ганна тримала на своїх плечах господарство зі свинями та коровами. Згадує жінка, як важко було пережити голод 1933-го. Під час війни у селі усі "підчинялися" гітлерівцям, але багато хто з людей переховував наших солдат у хатах. Мати Ганни Терентіївни варила їжу нашим бійцям, а сама Ганна відносила страви "перехованцям". Одного разу прийшла дівчина годувати солдата і дуже сподобалася йому. Звали його Нурудін, за національністю узбек. "Так і знайшла собі чоловіка", — сміється ювілярка. Сина Івана народила у 1943 році, але довелося жінці виховувати його самій, бо Нурудіна поранили у бою, потрапив у полон… З війни чоловік не повернувся.

Головою колгоспу ім.Шевченка Вищих Верещаках на той час був Микола Зубко, добре пам’ятає землячку, більше того — сусідку, адже і зараз живе неподалік її колишнього будинку. Микола Олексійович розповів, що Ганна Терентіївна працювала в колгоспі на різних роботах і довгий час очолювала буряківничу ланку. Ювілярку пам’ятають у селі як сумлінну трудівницю — їй неодноразово вручали грамоти від управління колгоспу за значні показники в роботі та заносили на колгоспну дошку пошани. Жінка обиралась депутатом сільської ради, завжди була активною діячкою в селі. Утримувала велике гос-
подарство — корів та свиней, до останнього доглядала за своєю старенькою матусею, яка також була довгожителькою.

Син Ганни Терентіївни Іван Петрович жив у Росії, в Ростовській області, час від часу відвідував матір, вони листувалися. У селі його характеризують як працелюбного — був будівельником та муляром, багато будинків у Вищих Верещаках зроблено його руками. У 2011 році у нього погіршилося здоров’я, тоді він навідав стареньку і влаштував у Власівський пансіонат, адже мати часто хворіла, перенесла операцію на очах і потребувала сторонньої допомоги: була не в змозі обробляти землю, готувати їжу, поратися по господарству, а її будинок потребував ремонту. Згодом син помер. Ганна Терентіївна має двох онуків — Аню та Сашка, є й правнуки, усі вони проживають в Росії, інколи радували жінку своїми листами.

У день народження, 1 вересня, ювілярку Ганну Миколенко вітали у пансіонаті з квітами та подарунками. Заступниця директора пансіонату Надія Нестеренко виступила зі словами:



Тепло привітала жінку зі сторіччям помічник народного депутата України Олеся Довгого Марина Саакян:



Зі щирими побажаннями долучилися до вітань секретар Власівської селищної ради Світлана Петько, голова культурно-побутової комісії підопічних Власівського пансіонату Юрій Ткаченко, художниця та поетеса Надія Падурська, заспівав пісню у подарунок підопічний пансіонату Юрій Понуренко. Приємним сюрпризом для жінки став візит земляків — представників сільськогосподарського підприємства "Вищеверещаківське" Олександра Скічка та Віктора Сунька. Підприємство обробляє її земельний наділ, тож представники господарства щороку вітають Ганну Терентіївну зі святом, вручають орендну плату і привозять подарунки.

Того дня зал був наповнений піснями від народного аматорського хорового колективу "Дніпровські зорі" Власівського селищного Будинку культури, увесь колектив разом з акомпаніаторкою Ольгою Сулігою, керівником колективу Оксаною Анісімовою та директоркою селищного Будинку культури Еліною Яблоковою віддали честь шановній людині шановного віку.

Працівники пансіонату завжди святково вітають підопічних, але не часто в їхній практиці доводиться готуватися до сторіччя, тож дуже хвилювалися, щоб їхній сюрприз з гостями та концертною програмою здивував іменинницю. Вони накрили стіл з солодощами, фруктами і святковим тортом. Запевнили гостей, які завітали до Ганни Терентіївни, що жінка цілодобово доглянута молодшим медперсоналом, забезпечена всім необхідним, а головне — піклуванням, турботою та повагою.



Редакція газети "Вісник Кіровоградщини" вдячна за надану додаткову інформацію Вищеверщаківському сільському голові Павлові Павловському та секретарю сільської ради Людмилі Лушпай.