З розповідей ювілярки дізналися, що вона ходила до школи, добре навчалася, закінчила 7 класів з похвальною грамотою. На цьому навчання закінчилося, бо бракувало одягу та взуття. А ще треба було допомагати матері — одній важко прогодувати родину. Ганна тримала на своїх плечах господарство зі свинями та коровами. Згадує жінка, як важко було пережити голод 1933-го. Під час війни у селі усі "підчинялися" гітлерівцям, але багато хто з людей переховував наших солдат у хатах. Мати Ганни Терентіївни варила їжу нашим бійцям, а сама Ганна відносила страви "перехованцям". Одного разу прийшла дівчина годувати солдата і дуже сподобалася йому. Звали його Нурудін, за національністю узбек. "Так і знайшла собі чоловіка", — сміється ювілярка. Сина Івана народила у 1943 році, але довелося жінці виховувати його самій, бо Нурудіна поранили у бою, потрапив у полон… З війни чоловік не повернувся.
Головою колгоспу ім.Шевченка Вищих Верещаках на той час був Микола Зубко, добре пам’ятає землячку, більше того — сусідку, адже і зараз живе неподалік її колишнього будинку. Микола Олексійович розповів, що Ганна Терентіївна працювала в колгоспі на різних роботах і довгий час очолювала буряківничу ланку. Ювілярку пам’ятають у селі як сумлінну трудівницю — їй неодноразово вручали грамоти від управління колгоспу за значні показники в роботі та заносили на колгоспну дошку пошани. Жінка обиралась депутатом сільської ради, завжди була активною діячкою в селі. Утримувала велике гос-
подарство — корів та свиней, до останнього доглядала за своєю старенькою матусею, яка також була довгожителькою.
Син Ганни Терентіївни Іван Петрович жив у Росії, в Ростовській області, час від часу відвідував матір, вони листувалися. У селі його характеризують як працелюбного — був будівельником та муляром, багато будинків у Вищих Верещаках зроблено його руками. У 2011 році у нього погіршилося здоров’я, тоді він навідав стареньку і влаштував у Власівський пансіонат, адже мати часто хворіла, перенесла операцію на очах і потребувала сторонньої допомоги: була не в змозі обробляти землю, готувати їжу, поратися по господарству, а її будинок потребував ремонту. Згодом син помер. Ганна Терентіївна має двох онуків — Аню та Сашка, є й правнуки, усі вони проживають в Росії, інколи радували жінку своїми листами.
У день народження, 1 вересня, ювілярку Ганну Миколенко вітали у пансіонаті з квітами та подарунками. Заступниця директора пансіонату Надія Нестеренко виступила зі словами:
"Сто років — велика цифра у наші дні. Ви гідно прожили свій вік, були свідком і учасницею багатьох історичних подій, змогли залишитися сильною людиною, яка вміє радіти життю і філософськи ставитися до всіх мінливостей долі. Бажаємо прожити ще багато років у приємній атмосфері нашого колективу".
Тепло привітала жінку зі сторіччям помічник народного депутата України Олеся Довгого Марина Саакян:
"Ви сьогодні королева свята, вітаємо Вас! Гадаю, не дарма Ви народилися у День знань, бо мудрість — приходить з роками. Даруйте її людям, діліться нею. Нехай Ваш життєвий досвід і цінності переймає найближче оточення, а у відповідь дарує свою любов, тепло і турботу".
Зі щирими побажаннями долучилися до вітань секретар Власівської селищної ради Світлана Петько, голова культурно-побутової комісії підопічних Власівського пансіонату Юрій Ткаченко, художниця та поетеса Надія Падурська, заспівав пісню у подарунок підопічний пансіонату Юрій Понуренко. Приємним сюрпризом для жінки став візит земляків — представників сільськогосподарського підприємства "Вищеверещаківське" Олександра Скічка та Віктора Сунька. Підприємство обробляє її земельний наділ, тож представники господарства щороку вітають Ганну Терентіївну зі святом, вручають орендну плату і привозять подарунки.
Того дня зал був наповнений піснями від народного аматорського хорового колективу "Дніпровські зорі" Власівського селищного Будинку культури, увесь колектив разом з акомпаніаторкою Ольгою Сулігою, керівником колективу Оксаною Анісімовою та директоркою селищного Будинку культури Еліною Яблоковою віддали честь шановній людині шановного віку.
Працівники пансіонату завжди святково вітають підопічних, але не часто в їхній практиці доводиться готуватися до сторіччя, тож дуже хвилювалися, щоб їхній сюрприз з гостями та концертною програмою здивував іменинницю. Вони накрили стіл з солодощами, фруктами і святковим тортом. Запевнили гостей, які завітали до Ганни Терентіївни, що жінка цілодобово доглянута молодшим медперсоналом, забезпечена всім необхідним, а головне — піклуванням, турботою та повагою.
Редакція газети "Вісник Кіровоградщини" вдячна за надану додаткову інформацію Вищеверщаківському сільському голові Павлові Павловському та секретарю сільської ради Людмилі Лушпай.
