"DJ’s BATTLE" — спільний захід відділу культури і туризму Світловодської райдержадміністрації та народного депутата України Олеся Довгого, який підтримав незвичайну ідею. На конкурс до Світловодська прибули 7 діджеїв: DJ Affair (Ростислав Гапієнко) і DJ Zimba (Тетяна Зімбіцька) із Запоріжжя, DJ Andrew Beat (Андрій Ямполь) з Вінниці, DJ Mehancov (Олександр Механцев) з Миколаєва, DJ Fire Vovka (Володимир Зацепін) зі Світловодська, DJ Lady L (Любов Хасл), DJ S.M.I.T.E (Максим Середа) з Кременчука Полтавської області, щоб поборотися за грошовий приз — 8 тисяч гривень і великий український респект від голови журі DJ Sky (Олега Бочкура) — співавтора майже усіх реміксів для майже усіх зірок української естради. Музичний конкурс проходив у два етапи. У першій частині кожен діджей протягом 20 хвилин грав свій матеріал. Тут оцінювання відбувалося за трьома критеріями: техніка, матеріал і робота з публікою. За результатами оцінювання у фіналі зустрічалися діджеї, кожен з яких грав 10 хвилин, а потім журі визначало переможця битви.

Старт конкурсу оголосив головний суддя змагань DJ Sky:



Присутніх привітала помічник народного депутата Олеся Довгого Марина Саакян, яка побажала усім гарного настрою і попросила публіку не втомлюватися підтримувати учасників батлу оплесками. Світловодський діджей та театрал Дмитро Шкурін побажав перемоги найсильнішому, глядачам — гарного настрою і сказав:



"Буде спекотно!", "Дайте шуму!", "Що ви так мало пошуміли?", "Танці вітаються! Серйозно!" — саме такі максимально конкретні інструкції з поведінки на батлі видавав глядачам MC Max Hasl (Максим Хасл) з Кременчука, який не втомлювася дякувати нардепу Олесю Довгому і відділу культури і туризму Світловодської РДА за подароване свято.

Перші треки лунали ще по-світлому, тому глядачі дещо соромилися танцювати, а з настанням сутінок перші сміливі дівчата, самі не вірячи у свою сміливість, покинули місця в перших рядах і почали танці під сценою. Малюки під наглядом батьків пішли у хоровод, смішно похитуючись у такт музиці. Після цього конкурсу ніколи не повіримо словам, що розважальні заходи потрібні лише підліткам та молоді. Серед глядачів ми побачили бабусю 75+, яка пішла лише з середини програми, подружню пару 65+, яка веселилася, аплодувала і підспівувала знайомим мелодіям до оголошення результатів, подруг 55+, які увесь вечір протанцювали біля сцени під новомодні та старі хіти.

Набравши однакову кількість балів, у фінал вийшли троє: DJ Andrew Beat, DJ Fire Vovka та DJ S.M.I.T.E. Ставлячи як сучасну музику, так і улюблені пісні багатьох поколінь, серед яких "Весна" ВВ, "It’s my life" Бон Джові, "Highway to Hell" AC/DC, прихильність публіки та журі здобув DJ S.M.I.T.E з Кременчука. Голова журі DJ Sky запросив на сцену усіх учасників чемпіонату з діджейства, де кожному вручив диплом за участь. А привітала з перемогою та вручила DJ S.M.I.T.E сертифікат на 8 тисяч гривень помічник народного депутата України Марина Саакян.



Як зазначив Олег Бочкур, журі охоче б нагородило MC Max Hasl, який відпрацював того дня на 1000%. Редакції не вдалося поговорити того вечора з Максимом, адже це інтерв’ю було б злочином: 4,5 години безперервного марафону від МС зробили цей захід! Його фірмові "ай-ай-ай", "ой-ой-ой" та "Світловодську, я люблю тебе!" неабияк веселили глядачів. Лише за один вечір усі отримали море музики від діджеїв, а ведучий встиг провести, рахуйте самі, — КВК ("Як казали раніше у комп’ютерному клубі: ваш час вийшов"), "Що? Де? Коли?" ("Як звали листоношу Пєчкіна?"), власний сольний концерт (виконавши а-капела "Твои глаза" LOBODA) та гротескну месу перед підсилювачем, який на певний час відмовився працювати.

І організатори, і журі, і конкурсанти, і глядачі дякували одне одному за музичний вечір і розходилися по домівках у гарному настрої.

Ми поспілкувалися з діджеями, аби розповісти вам про них та про їхній світ музики.


Любов Хасл (Оксенюк), нікнейм DJ Ledy L
— Мій нікнейм розшифровується як Леді Любов. Я родом зі Світловодська, але вже 7 років проживаю у Кременчуці, відколи вступила до педагогічного коледжу. Взагалі-то я ріелторка, продаю квартири, але мене навчили діджейству, і я граю вже 3 місяці. Я отримала запрошення на цей конкурс і дуже рада, що граю для своїх земляків. За цей короткий проміжок часу вже виступала у Кременчуці, але грати у Світловодську — це зовсім по-іншому: бум емоцій! Тим більше, що це перший мій конкурс. А підтримати мене прийшли мої рідні.

— Коли ведучий представляв Вас, він наголосив, що Ви граєте складну музику. Чим зумовлений такий вибір?

— Музика, яку я грала, надзвичайно популярна в Європі, у великих тисячних клубах. Я хотіла показати Світловодську дещо новеньке, бо в основному всі грають популярні треки. Хотіла дати людям те, чого вони не чули, — попробувати трохи клубної музики.


Володимир Зацепін, DJ Fire Vovka

— Володимире, як народжуються нікнейми діджеїв, зокрема Ваш?

— У Світловодську зараз я граю у двох клубах та працюю в одному з них арт-директором. Я працював значну частину свого життя барменом — мені подобається ця професія — і у мене було своє вогняне шоу (бармен-шоу з елементами вогню), з яким я у 2009-2010 роках їздив Україною. Мій знайомий діджей, який нині працює за кордоном, запропонував мені спробувати діджейство. І мені сподобалося — закохався у цю справу і граю з 2010 року. А на пам’ять про вогняні шоу вирішив залишити собі псевдонім Fire, хоча і зараз на великих вечірках стою за барною стійкою, бо мені це подобається. Я б залюбки попрацював на батлі з вогнем, щоб, граючи музику, свої емоції виражати ще й за допомогою вогню, але тут поблизу сцени діти, тому використовувати вогонь не став. Щодо дітей. У мене син Марк і донька Каріна. Донька сьогодні вперше стояла зі мною на сцені.

— Десь спеціально навчалися міксувати?

— Ні. Виключно бажання грати дало такі результати.

— Отож, Ви — меломан?

— Ой, це легке визначення! Я хворію музикою! Мені не треба нічого, лише дайте музику. Але співати я не вмію.

— Як готуєтеся до виступів?

— Мабуть, без перебільшення скажу, що усі діджеї (серед них і я), хочуть грати власну музику, в яку вони вкладають усю свою душу (і час також). Але публіку не можна забувати, у кожного слухача є улюблені пісні, які вони теж хочуть слухати. У першому виступі я зіграв два своїх треки, трохи популярної музики — нашої української і мені здалося, що людям такий набір сподобався. Побачимо, що скаже журі (нагадаємо, журі виступ сподобався теж — DJ Fire Vovka увійшов до трійки фіналістів — авт.). Не завжди вдається зіграти те, що заготовлює діджей, — завжди треба спостерігати за публікою і покладатися на свій смак. Кожен виступ — це експромт. Готувався я до одного, а звучало зовсім інше. Підготовка до конкурсу була тривалою. Скажу чесно: ведучий часто повторював: "Перше місце!.. Вісім тисяч!..", але я прийшов сюди не за цими грошима. Тут у журі — професіонал високого рівня, до мене підходили учасники з інших міст і ми розмовляли про співпрацю — я хочу поїхати в тур Україною і подарувати людям свої емоції у вигляді музики. Познайомитися з висококласними майстрами — оце справжній успіх.

— У Вас вже були виступи в інших містах чи за кордоном?

— Так, були. Поки що це Україна.

— Який з них для Вас був найвагомішим?

— Це виступ у селищі Власівці міста Світловодська. У 2015 році там був величезний фестиваль електронної музики "Open Air Білі піски", на якому нам вдалося зібрати 1700 глядачів. Я був його співорганізатором і хочу підкреслити, що, зібравши таку кількість людей, у нас не було жодного надзвичайного випадка, а це значить, що людям було чим зайнятися: два танцполи, окрема програма для дітей. Я б такі заходи проводив щотижня.

— Знаєте когось із сьогоднішніх конкурсантів?

— Лише Максима Середу — DJ S.m.i.t.e, резидента одного з нічних клубів Кременчука. Ми давно знайомі, адже я часто виступаю в Кременчуці.

— Діджеї — дружна спільнота?

— Надзвичайно! Ніяких підстав, ніякого злорадства — побільше б таких компаній. 9 березня — Всесвітній (!) день діджея. І щороку цього дня у Кременчуці збирається разом близько 16 діджеїв. Одного року окрім спілкування ми роз’їхалися по клубах Кременчука, Світловодська, Власівки, де кожен відіграв свій виступ безкоштовно — як подарунок публіці. Бо діджей — це не просто людина, яка тисне на кнопки.

Моїм кумиром є діджей з Америки Afrojack. Його мало хто у нас знає, але це зірка світового рівня, гонорари якого сягають від 40 до 60 тисяч доларів за півторагодинний виступ. Я їздив на його гру у Києві 2 роки тому. З українських подобається DJ Spartaque, який вже два роки як виступає у Бразилії, адже в Україні клубна культура не дуже в пошані. Тому я радий, що організатори влаштували цей конкурс.


Максим Середа, DJ S.M.I.T.E

— Скільки років у Вашому житті діджейство?

— За пультом я вже 12 років, тобто досвід не маленький. Хоч я навчався у Кременчуцькому національному університеті і моя спеціальність далека від музики, музика мені подобалася завжди, подобалося спостерігати за діджеями в клубах — як вони працюють, як виглядають за пультом, як спілкуються з публікою.

— Тобто Ви тусовочна людина?

— Колись — так. А зараз я не відпочиваю в клубах, адже відпочинок має чимось відрізнятися від роботи. Але охоче там працюю, коли запрошують — це один з декількох напрямів моєї діяльності.

— Інші конкурсанти відзначали, що Ви легко спілкувалися з публікою, поєднували DJ з МС. Це природня говірливість і відкритість?

— Так, свого часу я працював на одній з кременчуцьких радіостанцій, тому поводитися з мікрофоном умію. Мікрофон допомагає налагодити контакт з публікою, тому компоную пульт і мікрофон. Але основне у спілкуванні з публікою — це гарний настрій, без якого не виходить гарно працювати. Втім, будь-яка робота у поганому настрої — це не робота.

— Ви створюєте власну музику? Де її можна почути окрім як на Ваших виступах?

— Так, пишу. Інколи вона звучить на KISS FM, DJ FM, куди відправляю треки. Їх беруть в ротацію. Але на радіо превалює комерційна основа, і якщо не вкладати в ротацію гроші, то далеко не підеш. Звісно, якщо це не суперталановитий трек. Але я не на тому рівні, щоб говорити, що мої треки саме такі. За великим рахунком, я на це ставку не роблю. На сьогодні мені достатньо того, що я зараз маю.

— Графік роботи у пізній час як поєднуєте з побутом?

— Вдень у мене — одна робота, вночі — інша. Шість років я займаюся просуванням різних кременчуцьких закладів відпочинку, працюю арт-директором, ведучи одночасно 2-3 проекти, тому спосіб життя у мене саме такий. Але діджейство ніколи не закидаю, бо мені подобається музика, публіка, подобається пробувати нові фішки, нові треки, нові ремікси. Завжди хочеться чогось нового!

— Когось вчите своїй улюбленій справі?

— Так, у мене працює школа діджеїв, де на даний момент 3 учні, а більше я не набираю задля ефективності. Вік — від 18 і вище — верхньої планки не ставлю. До речі, зараз тенденція, коли діджейству вчаться дівчата. Сам подібного навчання не проходив: починав працювати як МС, пліч-о-пліч працюючи з дідждеєм, дивився, спостерігав, вчився, пробував, а потім в один момент просто став за пульт і став грати.

— Чи маєте улюблений трек?

— Ні, такого немає. А ось улюблений стиль в музиці — мід темпо (середньотемпова музика — 100-105 ударів на хвилину, яка дуже добре качає публіку), те, що я грав на батлі.

— Часто берете участь у подібних конкурсах?

— Ні. А до Світловодська не планував їхати взагалі. За півтори години зателефонував мій товариш і сказав швидко збиратися. Мій виступ у батлі був цілковитою імпровізацією.

— Мабуть, спрацював гарний настрій?

— Так. Гарний настрій був у всіх, у мене також, тому все сталося саме так.

— Яка була перша думка, коли почули, що Ви виграли?

— Я не розраховував на перемогу, тому подумав: як так сталося? А потім: оце так! Мої друзі, які відправили мене на цей конкурс, раділи більше за мене. А загалом — емоції лише позитивні!

— Як плануєте витратити отримані гроші?

— На власні потреби, пов’язані з музикою, — куплю нові навушники замість тих, які доживають свій вік.

— Що побажаєте тим, хто далекий від діджейства або навпаки — хотів б освоїти цей рід занять?

— Якщо подобається — роби! Якщо не подобається — не роби! Усе залежить лише від внутрішнього бажання.


Олег Бочкур, DJ Sky
— Родом я з Івано-Франківська, тривалий час живу в Києві. Діджейством займаюся з 1999 року — майже 20 років. Цього року брав участь у роботі журі в чемпіонаті з діджейства та з МС, який щороку проводиться в Івано-Франківську, куди приїздять 30-40 учасників. Це досить цікавий конкурс. Сьогодні теж було досить цікаво. Люди дуже позитивно реагують, тому, на мою думку, такі заходи слід проводити частіше.

— DJ — це вже Ваша професійна діяльність?

— Взагалі я займаюся написанням музики. У мене є напарник — Костя Озеров (DJ Konstantin Ozeroff), з яким ми працюємо дуетом. У нас майже 150 авторських робіт і реміксів. Ми працюємо з такими топовими артистами, як LOBODA, MONATIK, ONUKA, NK (Настя Каменських), Макс Барських, "Океан Ельзи". На кожного з них у нас є ремікс. Ці ремікси досить популярні, оскільки на радіостанціях мало танцювального матеріалу, і через це наші роботи охоче беруть. Практично кожен резидент в усіх нічних клубах України і країнах колишнього СНД грає наші ремікси.

— Як відбувається Ваша взаємодія з артистом? Ви запитуєте: можна ми візьмемо Вашу пісню?

— Так, ми зв’язуємося з менеджером, який направляє нам вихідний матеріал, з яким ми працюємо, створюючи ремікс. Інколи наші ремікси прослуховують, вносячи правки. Деколи це досить довгий процес. У нас є ремікси і на зарубіжних артистів. На жаль, з ними працювати складніше. Деякі наші треки є неофіційними, але ми їх граємо — вони популярні.

— Чи брали Ви участь у конкурсах діджеїв за кордоном?

— Ні, але виступав у клубах в Польщі, Туреччини, Румунії. Сподіваюся, що скоро цей перелік збільшиться.

— Як Україна виглядає на міжнародному ринку музики?

— Музика кожної країни відрізняється — є певний формат. Кожен діджей у своїй країні має власні вподобання щодо музики, але в принципі ми не дуже відрізняємося від Європи. Тенденції покращуються, тому, за моїми прогнозами, через 5-6 років у нас буде такий само формат, як і в Європі.

— Яка філософія виступу діджея? Кожен вибирає те, що йому подобається, чи заздалегідь вивчає смаки публіки?

— Кожен діджей — це особистість. Він може приїхати з власним матеріалом і грати лише його. Коли я їду виступати в інше місто, я виконую невеличку роботу: декілька днів сиджу і проглядаю живі виступи або відео з інстаграму саме цього клубу, щоб зрозуміти, яка музика там грає. Тому що клуби відрізняються один від одного. Бо якщо тебе запрошують, ти маєш показати, що ти не просто приїхав відіграти, а приїхав принести задоволення відвідувачам. Тому я роблю мікс: частково граю власну музику, частково граю те, що популярне у конкретному клубі. Кожен мій сет (1,5-2 години) складається орієнтовно на 40% з власних реміксів, решта часу — улюблена музика відвідувачів. Я готуюся, але все виходить спонтанно — орієнтуюся на реакцію. Мій посортований за роками і стилями арсенал, з яким приїжджаю, — близько 2 тисяч треків, з яких за сет я вибираю і граю — 40.

— У Вас унікальна пам’ять???

— Якщо на мелодії — то так. Але погана пам’ять на імена. Я постійно в русі, щотижня, а часто й щодня у мене нове місто, де є 20-30 знайомих, і їх кількість постійно зростає. Тому імена — це справжня проблема. Я сподіваюся, що люди з розумінням до цього ставляться, адже це реально складно. Але коли людина приходить і замовляє пісню, я асоціюю її образ з треком, тому часто наступного разу мені можна не казати, яку пісню ставити, — я вже її знаю.

— Як сім’я ставиться до Вашої такої незвичайної роботи?

— Я одружений. У мене є п’ятирічний син. Моя дружина — колишня піджейка (танцівниця на танцполі). Ми познайомилися в нічному закладі. Вона цілком розуміє і підтримує мене, до того ж це мій заробіток, який я приношу в сім’ю. Звісно, не кожна дівчина хоче, щоб її чоловік їздив по нічних клубах, але у нас є взаєморозуміння та довіра — і тому у нас все добре.

— Дякую за розмову і за те, що завітали до Світловодська.

— І Вам дякую.

З теми діджейства прокачалася Тетяна Юганова