Народилася Анна Кирилівна на Запоріжжі у селі Степне. Її батьки рано пішли з життя, залишивши чотирьох дітей на виховання тітки. У цьому ж селі вона закінчила школу. А потім де тільки не довелося їй побувати – і в різних куточках України, і в Білорусії, і в Росії. Більшу частину свого життя Анна Кирилівна пропрацювала диспетчером на залізниці. З 1962 року працювала в транспортному цеху залізничного господарства Дніпропетровського комбінату, а потім у залізничному господарстві міста Кремгес під керівництвом начальника депо Бориса Павловича Головка. З диспетчерської пішла на пенсію, але продовжила працювати на Власівському переїзді. Усе життя Анна Кирилівна зустрічала і проводжала потяги. Кілька разів про жінку, як про добросовісну і успішну трудівницю, писали в газетах "Дніпровські вогні", "Наддніпрянська правда".

Розповідаючи про воєнні роки, Анна Кирилівна пригадала, що за три кілометри від їхнього населеного пункту проходила лінія фронту, а у місті знаходився штаб. Тож дівчина допомагала фронтовикам чим могла: і воду носила, і продукти харчування…

Завжди Анну Кирилівну поважали, вона нагороджена медалями "Ветеран війни", "Ветеран праці", має ювілейну медаль до Дня Перемоги.

Анна Кирилівна виховала двох дітей: Володимира (який, на жаль, вже пішов з життя) і Валентина (мешкає зараз у США, штат Філадельфія). Має 5 онуків та 6 правнуків.

Крім виховання дітей, яким присвятила своє життя, було у Анни Кирилівни й улюблене захоплення – вишивати картини. І зараз квартиру жінки прикрашають її вишиті роботи – у кожної своя назва: "Невідома жінка", "Ромео і Джульєтта" та інші.

Зараз Анна Кирилівна почувається не дуже добре, говорить, що останнім часом здоров’я підводить та й тиск стрибає. Кілька разів вона лікувалася в обласному шпиталі. Тим не менш, виглядає наша співрозмовниця бадьоро. "Мені ніхто не дає 90 років!", – всміхається ювілярка.

Свій день народження Анна Кирилівна зустріла у колі рідних і близьких. А ми зичимо іменинниці міцного здоров’я і відзначити ще й 100-річний ювілей.