На підтвердження цих слів пропоную проаналізувати ситуацію, що склалася навколо питання "Про схвалення договору про співробітництво", яке запропонував до розгляду депутат Роман Шумейко. Мова йде про співпрацю між Світловодською райдержадміністрацією, райрадою та територіальною громадою міста для реалізації спільних проектів, дольову участь у спільному фінансуванні робіт щодо виготовлення проектно-кошторисної документації з реконструкції гуртожитку по вул.Героїв України, 94а під п’ятиповерховий житловий будинок.

Нагадаю, що перший крок до перетворення гуртожитку, який став смітником, притулком для асоціальних людей, на житловий будинок було зроблено на попередній сесії. Під тиском великої кількості ветеранів АТО і громадських активістів депутати проголосували за рішення про визнання замовником робіт обласне управління капітального будівництва. Логічним другим кроком мав би стати договір про співробітництво – обов’язковий документ, за яким райрада буде мати право перерахувати обіцяні кошти на розробку проектно-кошторисної документації.

Тож 12 березня відповідний лист з примірниками типового договору було направлено головою райради Романом Домбровським на адресу Валентина Козярчука. Наступного дня лист зареєстрували у загальному відділі виконкому і поклали у папку з кореспонденцією. Далі – ніяких рухів. Жодної резолюції на документі, жодного виконавця… Юрій Сапянов, між іншим, публічно заявив, що цього документу не бачив і що робиться у виконкомі він не знає.

Знаючи про бездіяльність і безвідповідальність міської "верхівки", депутат Шумейко підготував проект рішення і подав його до апарату ради заздалегідь. Але це жодним чином не зацікавило Козярчука з Сапяновим, тому вони і не повідомили депутатів про важливий лист, про те, що районна рада виділила 200 тис. грн на проект реконструкції гуртожитку… Говорили про що завгодно, тільки не про такий дорогий подарунок місту і ветеранам АТО.

Будь що не допустити прийняття рішення, яке стане реальним кроком до реалізації задуманої доброї справи і, не дай Боже, ветерани почнуть дякувати за це Твердовському з Домбровським — ось що, вочевидь, порадили своїм побратимам голова з секретарем. І почалося: розумніші мовчали, а нероби з викладачами з великим ентузіазмом демонстрували свою повну некомпетентність. До чого тільки не закликали, про що тільки не турбувалися вголос: і комісію треба створити, яка розбереться, чи варто виділяти гроші і, головне, скільки; і чи не відчужать раптом комунальну власність негідники (про це і в соцмережах продовжили істерику); і про те, кому і скільки квартир дістанеться… Компетентних людей ніхто не слухав, бо вони від самого початку були за прийняття такого простого рішення, тож однозначно — негідники!

Тричі голосували. Тричі Козярчук зі своїми прихильниками: Долгим, Степанцем, Чаричанським; Сапянов з побратимами: Молчановим, Попічком, Ковальчук-Москаленко, Веремієнко не взяли участь у голосуванні. Маліцький, Мальцева і Нестеренко метушилися між розумними і красивими — то ігнорували голосування, то голосували "за". І лише три депутати (Гайчук, Гуцаленко, Москаленко) виявили свою "стійку громадянську позицію" — утрималися. Врешті 15 голосів "за". Рішення не прийнято.

Прокоментувати ситуацію ми попросили ініціатора реконструкції гуртожитку Людмилу Павловську: