Нагадаю, що перший крок до перетворення гуртожитку, який став смітником, притулком для асоціальних людей, на житловий будинок було зроблено на попередній сесії. Під тиском великої кількості ветеранів АТО і громадських активістів депутати проголосували за рішення про визнання замовником робіт обласне управління капітального будівництва. Логічним другим кроком мав би стати договір про співробітництво – обов’язковий документ, за яким райрада буде мати право перерахувати обіцяні кошти на розробку проектно-кошторисної документації.
Тож 12 березня відповідний лист з примірниками типового договору було направлено головою райради Романом Домбровським на адресу Валентина Козярчука. Наступного дня лист зареєстрували у загальному відділі виконкому і поклали у папку з кореспонденцією. Далі – ніяких рухів. Жодної резолюції на документі, жодного виконавця… Юрій Сапянов, між іншим, публічно заявив, що цього документу не бачив і що робиться у виконкомі він не знає.
Знаючи про бездіяльність і безвідповідальність міської "верхівки", депутат Шумейко підготував проект рішення і подав його до апарату ради заздалегідь. Але це жодним чином не зацікавило Козярчука з Сапяновим, тому вони і не повідомили депутатів про важливий лист, про те, що районна рада виділила 200 тис. грн на проект реконструкції гуртожитку… Говорили про що завгодно, тільки не про такий дорогий подарунок місту і ветеранам АТО.
Будь що не допустити прийняття рішення, яке стане реальним кроком до реалізації задуманої доброї справи і, не дай Боже, ветерани почнуть дякувати за це Твердовському з Домбровським — ось що, вочевидь, порадили своїм побратимам голова з секретарем. І почалося: розумніші мовчали, а нероби з викладачами з великим ентузіазмом демонстрували свою повну некомпетентність. До чого тільки не закликали, про що тільки не турбувалися вголос: і комісію треба створити, яка розбереться, чи варто виділяти гроші і, головне, скільки; і чи не відчужать раптом комунальну власність негідники (про це і в соцмережах продовжили істерику); і про те, кому і скільки квартир дістанеться… Компетентних людей ніхто не слухав, бо вони від самого початку були за прийняття такого простого рішення, тож однозначно — негідники!
Тричі голосували. Тричі Козярчук зі своїми прихильниками: Долгим, Степанцем, Чаричанським; Сапянов з побратимами: Молчановим, Попічком, Ковальчук-Москаленко, Веремієнко не взяли участь у голосуванні. Маліцький, Мальцева і Нестеренко метушилися між розумними і красивими — то ігнорували голосування, то голосували "за". І лише три депутати (Гайчук, Гуцаленко, Москаленко) виявили свою "стійку громадянську позицію" — утрималися. Врешті 15 голосів "за". Рішення не прийнято.
Прокоментувати ситуацію ми попросили ініціатора реконструкції гуртожитку Людмилу Павловську:
"Тандем "ефективних менеджерів" Козярчука і Сапянова вражає цинізмом та подвійними стандартами. Складається враження, що ми найняли менеджерів, які не діють в інтересах громади, а керуються власними амбіціями, розглядаючи питання через призму політичних дивідендів. Мене особисто вразила деструктивна позиція депутатів від "Свободи", які тричі не взяли участь у голосуванні, мотивуючи тим, що проект рішення не обговорювався постійними комісіями. Шокована поведінкою посадових осіб — міського голови і секретаря ради, які не виконали свою роботу і не винесли на сесію проект рішення про договір, а коли його підготував Шумейко, теж тричі не взяли участь у голосуванні. У той же час намагалися винести на порядок денний проект рішення про заступника з ЖКГ Олега Коломійця, якого жодна комісія не бачила… Хочу сказати, що ми не допустимо того, щоб громаду міста ошукували такі нездари, які замість забезпечення квартирами ветеранів АТО, пропонують замурувати вікна і двері гуртожитку за 97 тис. грн бюджетних коштів, побудувавши таким чином пам’ятник власній неспроможності".
