Синдром 3-ї чверті
Щоб дитину не виснажив 10-тижневий шкільний „марафон”
В ході перманентної реформації шкільної системи, так звані чверті майже не згадуються. Нині навчальний рік вже поділяється на семестри. Але учням від того легше не стало – ну, хіба що, табелів з оцінками перед кожними канікулами вже не видають. А навантаження ж – хоч чверть, хоч семестр – залишились. І особливо – у розпал першої половини другого семестру. Тобто, ще донедавна – третьої чверті... Від минувшини у психологів так залишився термін „Синдром 3-ї чверті”. Чому вони акцентують увагу саме на ній? Про це ми спитали у провідної світловодської психологині Валентини Варфоломєєвої...
В ході перманентної реформації шкільної системи, так звані чверті майже не згадуються. Нині навчальний рік вже поділяється на семестри. Але учням від того легше не стало – ну, хіба що, табелів з оцінками перед кожними канікулами вже не видають. А навантаження ж – хоч чверть, хоч семестр – залишились. І особливо – у розпал першої половини другого семестру. Тобто, ще донедавна – третьої чверті... Від минувшини у психологів так залишився термін „Синдром 3-ї чверті”. Чому вони акцентують увагу саме на ній? Про це ми спитали у провідної світловодської психологині Валентини Варфоломєєвої...
^ Реклама ^– А ви пригадайте, – відповіла вона, – свої шкільні роки. Отой виснажливий марафон під назвою „3-тя чверть”. Саме в цей період, визнають і педагоги, і батьки, і психологи, настає найбільша втома у школярів – дається ознаки як тривалість, так і весняний авітаміноз.
– Як визначити симптоми цього синдрому?
– Насамперед – зміною у поведінці. Ще донедавна рухлива дитина починає виглядати пасивною, якоюсь відстороненою, сонливою. Зранку, щоб її добудитись, батьки витрачають більше часу, ніж раніше. Або ж – навпаки: дитину легко роздратувати якоюсь незначною дрібницею, без видимих мотивів проявляється агресивність. А вночі важко засинає і часто прокидається. Особливо важко цей період переносять первачки (вони ще не звикли) та учні випускних класів.
– Як у подібних випадках мають поводити себе батьки аби не поглиблювати стресовий стан дитини?
– Найголовніше тут – дати дитині висипатись. Міцний тривалий сон, як правило, „ліквідує” більшість подразників, які негативно впливають на емоційний стан школяра. Дуже важливо стежити за тим, щоб розумові навантаження поєднувались з розвантаженнями. Насамперед – з прогулянками на свіжому повітрі. Взагалі, щодо цього, дитина щонайменше дві-три години щодня має проводити на вулиці. Ще краще – десь у парку чи сквері, тобто, там, де менше автомобілів. Ще батькам (і вчителям) треба якомога менше застосовувати такий „псевдостимул”: мовляв, незабаром кінець навчального року, так, що синок (донечка) давай „піднажми”. Це „сіє” тривогу у дитячій свідомості і може призвести до діаметрально протилежного результату. Тут навпаки – треба дитині дати відчути, що дорослі для них – союзники й однодумці, а не якісь там безжальні контролери.
– А як досягти того, щоб виконання домашнього завдання не було для учня щоденною „екзекуцією”?
– Дійсно, навіть лише думка про те, що опісля школи треба ще й дома над книжками та зошитами сидіти може вивести учня із рівноваги... Є така універсальна рекомендація: на кожну годину занять – 10-15 хвилин відпочинку. Окрім цього, треба стежити, щоб дитина закінчувала свою домашню роботу щонайменше за годину перед сном. І ще батькам треба знати, що сидіння біля комп’ютера чи телевізора відпочинком не вважається. Відпочивати треба активно – у русі. Або, бодай – у читанні художньої літератури.
Віталій АСАУЛЕНКО
– Як визначити симптоми цього синдрому?
– Насамперед – зміною у поведінці. Ще донедавна рухлива дитина починає виглядати пасивною, якоюсь відстороненою, сонливою. Зранку, щоб її добудитись, батьки витрачають більше часу, ніж раніше. Або ж – навпаки: дитину легко роздратувати якоюсь незначною дрібницею, без видимих мотивів проявляється агресивність. А вночі важко засинає і часто прокидається. Особливо важко цей період переносять первачки (вони ще не звикли) та учні випускних класів.
– Як у подібних випадках мають поводити себе батьки аби не поглиблювати стресовий стан дитини?
– Найголовніше тут – дати дитині висипатись. Міцний тривалий сон, як правило, „ліквідує” більшість подразників, які негативно впливають на емоційний стан школяра. Дуже важливо стежити за тим, щоб розумові навантаження поєднувались з розвантаженнями. Насамперед – з прогулянками на свіжому повітрі. Взагалі, щодо цього, дитина щонайменше дві-три години щодня має проводити на вулиці. Ще краще – десь у парку чи сквері, тобто, там, де менше автомобілів. Ще батькам (і вчителям) треба якомога менше застосовувати такий „псевдостимул”: мовляв, незабаром кінець навчального року, так, що синок (донечка) давай „піднажми”. Це „сіє” тривогу у дитячій свідомості і може призвести до діаметрально протилежного результату. Тут навпаки – треба дитині дати відчути, що дорослі для них – союзники й однодумці, а не якісь там безжальні контролери.
– А як досягти того, щоб виконання домашнього завдання не було для учня щоденною „екзекуцією”?
– Дійсно, навіть лише думка про те, що опісля школи треба ще й дома над книжками та зошитами сидіти може вивести учня із рівноваги... Є така універсальна рекомендація: на кожну годину занять – 10-15 хвилин відпочинку. Окрім цього, треба стежити, щоб дитина закінчувала свою домашню роботу щонайменше за годину перед сном. І ще батькам треба знати, що сидіння біля комп’ютера чи телевізора відпочинком не вважається. Відпочивати треба активно – у русі. Або, бодай – у читанні художньої літератури.
Віталій АСАУЛЕНКО
