Вряди-годи різний негатив стосовно керівника Благодійного фонду "Милосердя" Наталії Бут з’являвся у соцмережах. Та хто серйозно ставиться до тамтешньої балаканини? Аж ось цими днями на сайті солідного "svetlovodsk.com.ua" з’явилась інформація голови однієї із трьох міських організацій, які об’єднали у своїх лавах воїнів-АТОвців і яку, для "затравки", слід процитувати дослівно:



А це вже претензійно, і наштовхнуло спитати у пані Наталії: чому ж так?..

Тут, припускає вона, може бути кілька причин. І одна з них — її волонтерство. Тож, — її пряма мова:

"Будучи керівником фонду, назва якого говорить сама за себе, від його створення у 2002 році, одним із своїх обов’язків — як розпочалося збройне протистояння на сході України — у мене стала допомога бійцям українських збройних сил. Відтак мною була наладжена, якщо можна так висловитися, човникова схема: отримавши як керівник Благодійного фонду і як помічник народного депутата України Горбунова Олександра Володимировича гуманітарну речову допомогу у столиці, я її роздавала безкоштовно нужденним мешканцям, і мешканцям Світловодського району, зокрема. На що селяни, віддячуючи, ділилися своєю городиною та фруктами. Все це добро я передавала нашим волонтерам — для доставки нашим захисникам на сході. Та ось на початку 2015 року мені зателефонували бійці з "нульової" позиції, тобто, ті, які перебувають безпосередньо на лінії розмежування з сепаратистами — не знаю, звідки вони роздобули мій номер. І дорікнули: мов вашу допомогу ваші волонтери доставляють до військових части, які, по-суті, розташовані у тилу, а нам, яких по кілька разів на добу обстрілюють із мінометів та "Градів", не доходить анічогісінько… Знаєте, є така настанова: хочеш щось зробити бездоганно — зроби сам. От я й відмовилася від послуг цих волонтерів, і від 15-го року почала возити зібраний гуманітарний вантаж безпосередньо сама. І безпосередньо — на "нульові" позиції. Скільки я там разів побувала — й не рахувала, лиш за минулий рік — більше п’ятдесяти разів, у цьому році — вже двічі".

А на ще одній "нульовій" позиції бійці цікавилися: чи правда, що вже не буде їм роздачі обіцяних президентом двох гектарів землі для ведення сільського господарства? І знову пані Наталя до нардепа Горбунова. Ще й гучний зв'язок увімкнула… І такі спілкування, за її словами, у режимі он-лайн між нардепом і армійцями, які щось запитують у них насущне, відбуваються регулярно. А ще — з Мустафою Найємом, Юрієм Дерев’янком та іншими обранцями, яких Наталія Бут знає особисто.



Ось так ми поступово й наблизились до цих самих двох гектарів, щодо допомоги в отриманні яких названий вище керівник тутешніх АТОвців закликав у жодному разі не звертатися до нашої візаві — мовляв, не можна їй довіряти… Так, продовжила пані Наталя, на прохання близько півсотні місцевих АТОвців, які звернулися до неї безпосередньо, були підготовлені пакети відповідних документів на отримання цих гектарів і нею ж доставлено до обласного Держгеокадастру…



І тоді вона звернулася до Горбунова і до перелічених вище нардепів. А ті колективно — до головного управляння отого Держгеокадастру України: мов, що там за "бєспрєдєльщікі" засіли у Кропивницькому? Ті, звісно, "взяли під козирок" і поквапилися з відповіддю… Виявляється таке затягування мало місце по всій Україні. А його причина — Кабмінівське вето накладе на оце саме земельне отримання: величина земель, що виділяються АТОвцям, має дорівнювати 25% земель, реалізованих на аукціонних торгах. Аж ось нещодавно, наголошує пані Наталя, не без законодавчої ініціативи названих нардепів, ця ситуація виправлена на корись наших захисників — "шлюз" з роздачею їм землі відкрито. За її словами, вже підготовлені пакети відповідних документів (з урахуванням законодавчих змін) і передано два тижні тому на розгляд до Кропивницького.



— Ви так все чітко, пані Наталя, розписали, що стало ще дивніше: чому ж вам не можна довіряти? Може ви гроші гилити за свої послуги?

— Ні, гроші я не гилю — що можуть підтвердити усі АТОвці, яким я допомогла. Скажу більше: наживатися на наших захисниках, які боронять нашу свободу на сході України, у мене би рука не простяглася. Кажу це як українка-патріотка і як мати… А чому отой пан, який, як мені відомо, контактує з тими волонтерами, які доправляли зібрану мною гуманітарну допомогу дещо іншим адресатам, закликає мені не довіряти – краще спитати у нього. Я можу лиш припустити: вирішення земельних питань є прибутковим бізнесом. Вірогідно, я комусь заважаю ним займатися. От вони пробують прибрати зі свого шляху неугодного конкурента.