І пояснити таке небажання міського голови Валентина Козярчука об’єднати зусилля міської ради та її виконавчих органів навколо проблем міста можна лише одним – безмежним, як всесвіт, егоцентризмом. Увесь час дев’ятого пленарного засідання він витратив на демонстрацію своєї переваги над депутатами з більшості, які прийшли на засідання, щоб вирішити питання змін до бюджету.

Розпочали з заяв. Валентин Козярчук зачитав запит народного депутата України Олега Лаврика від "Самопомочі", якого начебто зацікавила поведінка місцевих депутатів-однопартійців, але він поставив питання не голові міського осередку, а пішов вище, написав міському голові. Уявляю скільки ресурсів вкладено у той папірець…

Далі міський голова зачитав звернення голів шести фракцій міської ради, які вимагають припинити свавілля і узурпацію влади від міського голови. Нічого, крім іронії і повного нерозуміння вимог, викладених у зверненні, не відчувалося.

У відповідь посипалися заяви від депутатів, які у різкій формі звинувачували у бездіяльності самого Козярчука. Так, Леонід Пащенко сказав, що посадові особи заробляють гроші і нічого не роблять, щоб вчасно розпочати опалювальний сезон:





Навів у приклад будинок №49 на вулиці Героїв України, де 60 сімей до цього часу замерзають. Назвав це надзвичайною ситуацією місцевого рівня і моральним злочином проти громади. Обурювався, що у сесійній залі сидять без діла заступники міського голови, які отримують разом з міським головою премії за свою роботу.

Підтримав колегу Анатолій Кучугурний, який вболівав за мешканців 2-х під’їздів будинку №7 по вулиці Закамінній. Передав погрозу від них – перекрити вулицю у разі невирішення проблеми з теплопостачанням.



Продовжив звинувачення Віктор Берестовський, який заявив, що запити депутатів з більшості виконавча влада ігнорує повністю. На його окрузі у Хмельницькому мікрорайоні протягом 2-х років не зроблено нічого, у той же час за його сприяння відремонтовано зупинку, сміттєві баки, зроблено освітлення.



Марк Сіромаха намагався донести до свідомості міського голови думку про те, що він повинен об’єднувати депутатів, почув у відповідь:





На цьому можна було б зупинитися і розійтися, але близько п’яти годин продовжували говорити, пересипаючи свої промови різними цікавими "перлами".













Ой, вибачте, я забула повідомити, що обговорювався на цьому засіданні лише порядок денний 41-ої сесії. Нагадаю, що каменем спотикання стала пропозиція Віталія Тетяниченка щодо включення до порядку денного звіту секретаря ради. Звіт заслухали, а рішення не прийняли, тож логічно повернутися до цього питання – наполягав депутат.



А секретар ради Юрій Сапянов тлумачив регламент і радив юристу Тетяниченку навчатися. Адже не можна повертатися до розгляду звіту секретаря, бо сесію давно закрили, папери підшили і склали в архів, доступу до якого у нього немає, апарат ради хворіє і навчається. Все, крапка. Можна підготувати власний проект рішення, зареєструвати його, підписати у юрвідділі і винести на наступну сесію.

Юрій Лукинський заявляв міському голові:





На що головуючий відповідав:







І так до безкінечності.

Міського голову активно підтримували Вадим Степанець, Олег Долгий, Ярослав Чаричанський, Андрій Москаленко.



Жіноча частина депутатів благала розглянути питання змін до бюджету, щоб виплатити педагогам і медикам заробітну плату. Надія Мальцева вже у напівпорожній залі звернулася до всіх, хто залишився:







Оксана Гуцаленко неодноразово закликала колег:





Анатолій Кучугурний неодноразово намагався вплинути на патову ситуацію, але міський голова зневажливо саджав його на місце:





Ну дійсно, слід давно вже запам’ятати, хто тут найвища посадова особа, тим більше, що ця особа нагадала про свої виключні повноваження вже 17 разів. Сиди тихо і піднімай руку, коли хочеш щось сказати.

Анатолій Шаповал, не брав участі у багатогодинній дискусії, але наприкінці її висловив свою домашню "заготовку":





Як компромісний варіант Віталій Тетяниченко запропонував міському голові:





Його підтримав Леонід Пащенко:



Міський голова оголосив про 10 хвилин на роздуми. Не дослухався і висловив глибоку думку: