Правила правової поведінки: подорожі залізницею
Продовжуємо говорити про подорожі міжміським транспортом загального користування. Сьогодні у фокусі ваші права при користуванні послугами залізниці. Розмову ведемо із адвокатом, юристом громадської приймальні народного депутата України Олеся Довгого Наталією Чирочкою.
— На мою думку, найнеприємніше у подорожі поїздом — це дивитись, як твій потяг підходить до платформи і зрозуміти, що ти забув свій квиток удома. У такому випадку ви все одно маєте право сісти у вагон та відправитись у подорож, а хтось із ваших родичів або знайомих протягом години повинен пред’явити ваш квиток начальнику вокзалу (станції), який, в свою чергу, телефонограмою передасть інформацію про наявність у вас квитка начальнику поїзда.
Також не всі пасажири знають, що подорож поїздом можна перервати і, не купуючи нового квитка, згодом дістатись пункту призначення. Для цього необхідно звернутись до керівника вокзалу (станції) та зробити відповідну відмітку у квитку. Продовжити свою подорож ви можете протягом 10 днів у вагоні такого ж класу.
Електронні квитки з QR-кодом не обов’язково роздруковувати або обмінювати на звичайний. Ви можете показувати його зі смартфону.
Щодо звичайних прав пасажира залізниці, пам’ятайте наступне.
Якщо ваші права все ж порушили, то нагадую, що у кожному поїзді є книга скарг і пропозицій, а ще можна зателефонувати на "гарячу лінію" Укразалізниці:
(044) 465-33-44 або 0-800-50-3111.
Повний перелік прав і обов’язків можна подивитись у Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №252 від 19.03.1997 (з наступними змінами).
Також не всі пасажири знають, що подорож поїздом можна перервати і, не купуючи нового квитка, згодом дістатись пункту призначення. Для цього необхідно звернутись до керівника вокзалу (станції) та зробити відповідну відмітку у квитку. Продовжити свою подорож ви можете протягом 10 днів у вагоні такого ж класу.
Електронні квитки з QR-кодом не обов’язково роздруковувати або обмінювати на звичайний. Ви можете показувати його зі смартфону.
Щодо звичайних прав пасажира залізниці, пам’ятайте наступне.
- Якщо ви запізнились і часу вже обмаль, ви можете сісти у будь-який вагон поїзда.
- Температура повітря у вагоні має бути комфортною. Якщо вам холодно або спекотно, не соромтесь звернутись до провідника або керівника поїзда та висловити своє невдоволення. У випадку невідповідності температурного режиму встановленим нормам (приблизно 26 градусів у літній період) персонал поїзда повинен запропонувати вам інший вагон з комфортною температурою, можливо, навіть класом вище, без будь-яких доплат.
- Під час поїздки ви можете користуватись гарячою водою і необхідними медикаментами з аптечки вагону.
- Туалетний папір та мило обов’язково повинні бути у наявності в санвузлі поїзда.
- Постільна білизна надається провідником і, за вашим проханням, провідник розстелить вам ліжко, це особливо доречно, якщо ви похилого віку або подорожуєте з дітьми. Ви можете не здавати постільну білизну, збирати її також входить до обов’язків провідника.
- Пасажир поїзда має право попросити у провідника ковдру незалежно від пори року.
- У провідника можна взяти ремінь безпеки для дитини або дорослого пасажира, якщо він подорожує на верхній полиці. Ці ремені безпеки є в поїздах завжди, і їх зобов’язані надавати пасажирам верхніх полиць на першу вимогу.
- Ви можете користуватись розетками у вагонах поїзда в будь-який час безкоштовно.
- Пам’ятайте, якщо у вас виникають проблеми з сусідами по купе: вони голосно вмикають музику, розпивають спиртні напої, курять або будь-яким іншим чином порушують ваш спокій, вам необхідно звернутись до провідника. Слідкувати за порядком у вагоні — його обов’язок. Так само обов’язок персоналу поїзда — бути ввічливими.
Якщо ваші права все ж порушили, то нагадую, що у кожному поїзді є книга скарг і пропозицій, а ще можна зателефонувати на "гарячу лінію" Укразалізниці:
(044) 465-33-44 або 0-800-50-3111.
Повний перелік прав і обов’язків можна подивитись у Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №252 від 19.03.1997 (з наступними змінами).