– Значна частина мешканців міста Світловодська і Світловодського району 19 серпня традиційно відвідують храми, освячують фрукти, зібрані на своїх земельних ділянках. Але ж це не головне у святі Преображення? Розкажіть про історію свята. Що треба знати людині, яка відвідує церкву і вважає себе віруючою?

– Преображення Господа Ісуса Христа – це явлення учням Божественної природи їх учителя. "Сином людським" часто називав себе Христос, кажучи тим самим, що і нам – простим людям по силам жити так, як жив він на землі: всім нести мир і любов, смирятись і не грішити. Але Христос – це Боголюдина. Божественна ж слава його часто була прихована від ближніх. В день Преображення вона була явлена у повній мірі. На горі Фавор відкрилися духовні очі апостолів Петра, Якова та Івана, – і побачили вони, що обличчя Ісуса Христа просіяло, немов сонце, а одяг його став білим, немов світло, і бачили вони учителя свого, як він розмовляв із старозаповітними пророками: Мойсеєм та Ілією, і чули голос з небес: "Це син мій возлюблений, в якому моє благословення". Святий Єфрем Сірін навчає:



Явлення під час преображення пророка Мойсея та Ілії свідчить про те, що Господь має владу над життям і смертю. Присутність на горі предстоятелів Вітхого Заповіту і Нового теж має своє символічне важливе значення. Таким чином гора представляє собою Церкву, тому що Господь поєднав на ній два Заповіти, прийняті Церквою, тим самим показав, що він є засновником обох Заповітів.

– З чого починається преображення людини?

– Воно може розпочинатися зі смирення, коли будемо постійно відвідувати храм, каятись, очищати душу від гріхів, причащатись, молитись, коли Господа сприймемо всією душею, коли будемо прикладати максим зусиль, щоб звільнити себе від пороків. Тоді душа наша почне преображатись і цьому вже не буде кінця. Господь сказав:



Але багато з нас думають: куди нам до вдосконалення, адже ми такі грішні!.. Господь нас не простить, навіщо даремно молитись, краще будемо жити так, як і жили. Та це не наші думки, не Божі, це нашіптування відвічного ворога нашого спасіння – диявола.

Бог – це любов і немає такого гріха, якого б Він не простив. Багато хто з людей не знали Закону Божого і грішили за нерозумінням та незнанням своїм, слідуючи законам миру. І ті, хто починає жити по-іншому, каються, виконують Заповіді Божі, відчувають внутрішнє преображення – очищаються, будучи грішними, стають іншими: добрими, просвітленими, навіть святими.

Є й інший бік хибного уявлення про себе: я, людина непогана, хрещена, відвідую інколи церкву, коли й свічку поставлю, тож Бог мене любить, який сенс в моєму преображенні? Преображається та людина, яка преображає свій розум і життя непохитною вірою, мислить і думає як навчає святе Євангеліє, преображеним є той, хто виховує свою волю так, що жодне лжевчення, жодні випробування життєві і спокуси не можуть відсторонити його від виконання заповідей Божих, вчення святих отців, той, хто преображає своє серце так, що у ньому справжня, щира, пломеніюча любов до Бога, до ближнього, і воно живе і дихає єдиним Богом і надією на життя вічне. Преображеним є той, хто будує свої зовнішні відчуття так, щоб вони не були рабами гріху і беззаконню, але рабами правди і святині.

– Як свято Преображення пов’язане з освяченням фруктів?

– Так, у день Преображення після святкової літургії у церквах освячують плоди землі: яблука, виноград. Звичай цей дуже давній, ще зі старозаповітних часів, коли ще Мойсеєм було заповідано у Вітхому Заповіті і припадало свято це як і зараз під час збирання врожаю з садів, городів та полів. У Палестині це починалось від П’ятидесятниці і до кінця року, тобто кінцем нашого серпня місяця, так як новоліття з давніх давен не тільки у вітхозаповітні часи, а й у православ’ї до імператора Петра 1 святкувалося на початку вересня. Таким чином це свято має дуже глибоке коріння і несе необхідне благословення зачатків земного благополуччя, адже як говорить Іоан Златоуст, землеробець получає плоди не скільки за свої труди і переживання, скільки по благості Бога. Існувало повір’я, що доки буде існувати це свято і доки люди з вірою будуть приносити зачатки плодів для благословення і освячення, доти не буде голоду і люди будуть здорові, можливо це повір’я не безпідставне, адже ми бачимо зараз як зі зниженням віри знижується і врожай, з’явилися поняття врожайного року і не врожайного. У духовному змісті це свято каже нам про те, що і ми маємо "уподоблюватися деревам плодовитим" – давати багатий врожай духовний і присвячувати своє життя Богу. Сам Спаситель порівнює своїх учнів із плодовитою виноградною лозою, інших же – з безплідними смоківницями.

Спіле яблуко освячується, окроплюється святою водою, воно преображається – наливається силою, наповнюється ароматом, воно дозріло. Повинні дозріти і ми, преобразитися, підготуватися, щоб стати достойними Царства Небесного.

Зі святом Вас вітаю, люба паство Божа!