"Навпроти, — зауважив градоначальник, — хрест є Божою благодаттю, завдяки якій все починає йти, як треба".
…Дочекавшись своєї черги, ваш кореспондент у цьому "хрестовому" контексті заявив наступне:
"У суботу, 12 серпня, я повертався 9-ю маршруткою з кладовища. Біля міськрайонного управління юстиції на Павлівській, яке віднедавна стало ще й міськрайонним Палацом шлюбних церемоній, молодята з квітами та гості були вимушені ледь не втиснутися у свій весільний лімузин, розминаючись з "кладовищенським" автобусом. Це добре, якщо у нареченого міцні нерви і він не забобонний. А якщо — ні, то від такого маразму у нього навряд чи настане оргазм шлюбної ночі… Пане голово, я розумію, що цю дурню відзначати найголовніше подружнє свято у місці, де вкрай важко буде розминутися весільним кортежам і катафалкам з трунами придумали не ви, але ж ви, як батько міста, просто мусите довести першим особам обласного управління міністерства юстиції про те, що їхнє розпорядження щодо оптимізації їхні підлеглі тут виконали, м’яко кажучи, неправильно".
Та мер міста, відповідаючи, обмежився загальними, ні до чого не зобов’язуючими фразами. На що ваш кореспондент запропонував мерові спорудити ще й четвертого хреста — біля міськрайонного Палацу шлюбних церемоній — щоби надто забобонних хлопців-наречених, коли вони дорогою до цього самого Палацу перетнуться зі скорботним катафалком з труною й заплаканими пасажирами, теж не полишала Божа благодать і у них все йшло, як треба, першої шлюбної ночі. Та й і у дівчат-наречених не було би через катафалки та труни істерик.
…Невдовзі спробуємо з’ясувати думку Церкви щодо таких "зустрічей". А якщо їх ніяк не оминути, то: хто кому має поступитися дорогою — весільний кортеж катафалкові з труною, чи катафалк з труною весільному кортежеві?
