У старості без мудрості є психолого-психіатрична назва - інфантилізм (від лат. Infantilis – дитячий, збереження у психіці і поведінці дорослого особливостей, властивих дитячому віку: життя без завдань і відповідальності). Психологічна зрілість не пов'язана з фізичним віком. Я зустрічала 14-річних підлітків з проявленою здоровою дорослістю і 80-річних старців з патологічно вираженим інфантилізмом.

Я не маю на меті поринати у теоретичні глибини даного поняття, а хочу розглянути те, як проявляється ця проблема у наших обранців, і як позначається вона на нас, тих, хто довірив деяким інфантильним людям кермо влади. Проблема глобальна, тотальна. Для людства, особливо минулого століття, хронічна. Вона майже 130 років перебуває у фокусі уваги психології та психіатрії.

Зазначу відразу, проблема не вроджена, а, в першу чергу, педагогічна, впроваджена як "програма" вихователями. І це хороша новина – значить вона піддається корекції в дитинстві і самовихованню у дорослому віці, було б бажання.

Зупинюся на ознаках психологічно незрілої особистості, які найбільш часто виявляються у деяких, кому ми довіряємо своє благополуччя і життя. Роблю це у надії, що на наступних виборах кількість людей, які голосують головою, а не серцем, збільшиться.

Найбільш проявлена якість – безвідповідальність у сукупності з упевненістю у своїй безкарності. Ці обранці у період передвиборної кампанії полум'яно обіцяють манну небесну, золоті гори і молочні ріки, а потім провину за брехливість своїх обіцянок перекладають на опонентів і обставини; у них завжди є виправдання своїй бездіяльності або помилковим діям. Це про них: "Поганому танцюристу ноги заважають".

У критичних ситуаціях незрілі люди вичікують, уникають прийняття рішень, вважають за краще дочекатися, коли інший візьме відповідальність на себе.

Ще одна ознака незрілості – непереносимість критики, навіть коли вона конструктивна; нездатність визнати свої помилки і вибачитися за них. З піною у рота вони доводять свою правоту, їх емоційні реакції, як правило, агресивні, вони легко збудливі, і практично не контролюють свої імпульси. Вони з легкістю ображають інших людей, називаючи цю якість сміливістю і силою; влаштовують бійки на сесіях, блокують трибуни, демонструють і розпалюють ненависть до тих, хто мислить інакше.

Незрілі люди не вміють програвати з гідністю, обов'язково обіллють брудом, наклепом тих, хто отримав перемогу. Інфантильні особи агресивно ділять всіх на своїх і чужих за принципом: хто не з нами, той проти нас; вони взагалі відмовляють іншим людям у праві бути іншими, не їм подібними. З цієї ознаки випливає інша – непогрішна віра у свою правоту і перевагу, інші для них тільки постамент для їх амбіцій і величі, ця якість має назву – нарцисизм.

Так само часто незрілі люди схильні до деструктивної поведінки за підлітковим типом, зокрема до правопорушень, вседозволеності, алкоголізму та ін. Не випадково ЗМІ переповнені інформацією про ДТП, бійки, стрілянину, насильство тощо, скоєні обранцями, наче про них пісня: "Я міг би випити море, Я міг би стати іншим, Вічно молодим, вічно п'яним".

Вдивіться в обличчя, вчинки, вслухайтеся в слова тих, кого ми обрали. Як часто перед вашими очима миготять особи, що збігаються з даною характеристикою? І як вони туди потрапили, в усі ці "крісла відповідальності", хто довірив їм наше місто, нашу країну, наше майбутнє, від яких наші розумні, талановиті діти масово розбігаються по всьому світу?

Це зробили ми, виборці, умовно дорослі люди. Це ми з легкістю піддаємося передвиборчим маніпуляціям або інфантильно відмовляємося брати у них участь, з гордістю заявляючи: "Я взагалі на вибори не ходжу". Це ми добровільно залучаємося у порочне коло безвідповідальності.

Нам не подобається, як ми живемо? І при цьому, як сказав мудрий бард Булат Окуджава, "всі хочуть, щоб що-небудь сталося, і всі бояться, як би чого-небудь не трапилося".

Однозначно, серед тих, кого ми обрали, є дійсно ДОРОСЛІ люди. І ви їх упізнаєте за такими характеристиками: вони здатні мислити перспективно, усвідомлено, адекватно реагувати на ситуації. Вони конструктивні і шукають варіанти вирішення проблем і розбіжностей, не звинувачують у своїх невдачах інших беруть на себе відповідальність за те, що відбувається, наприклад, в округах у депутатів. Визнають, що всі мають право на свою політичну позицію, не порушують меж інших людей, ставляться до них з повагою, контролюють свої емоції і вчинки. Вони знають, що справжня сила – це вміння визнавати свої помилки і прощати чужі.

На жаль, таких професійних політиків мало. Абрахам Маслоу, американський психолог, стверджує, що психологічно зрілих людей не більше 1%. Тобто, голосуючи на виборчих дільницях, ми потрапляємо у ситуацію, коли треба з ящика, у якому лежать переважно чорні кулі, дістати білу.
Не бути песимістом також ознака дорослості. Вихід є завжди, він непростий, але вірний. Тож кожному потрібно починати з себе.

Валентина Варфоломієва, психолог