Нинішнє скликання Верховної Ради України є рекордсменом по кількості претензій з боку різноманітних контролюючих і правоохоронних органів. До цього жоден склад парламенту не піддавався такому масовому зняттю недоторканості з народних депутатів. Експерти говорять про різні причини такого явища: тиск, політичний шантаж, боротьба з "неугодними" тощо. Поки всі ці процеси торкалися виключно тих, хто пройшов на виборах за партійними списками, у більшості рядових виборців питань не виникало. Але в новому переліку Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і Генеральної прокуратури України опинилися депутати, що балотувалися по одномандатних округах. Це означає, що за ними стоять не високі політичні боси, а цілком конкретна громада конкретного регіону України. Про те, що тепер буде з представниками простих людей в парламенті, ми поговорили з Дмитром Ковальовим, засновником юридичної фірми "Ковальов і партнери".

- Дмитре, в чергових списках прокуратури на зняття депутатської недоторканості опинилися політики, обрані в мажоритарних округах - у тому числі й на території Кіровоградської області. Що це означає для виборців?
- Я вже неодноразово чув різноманітні маніпуляції про те, що внесення подання на зняття недоторканості нібито тягне за собою призупинення депутатства і роботи, пов'язаної з виконанням народним обранцем своїх обов'язків. Ця інформація повністю не відповідає дійсності. І спершу необхідно розібратися з тим, що собою взагалі представляє депутатська недоторканість. Якщо говорити в юридичних термінах, то це особливий статус членів законодавчої влади, що захищає їх від цивільного та кримінального переслідування і впливу з боку інших гілок влади (судової і виконавчої). У різних країнах вона використовується по-різному. У США народні обранці можуть знаходитися під слідством, можуть бути засуджені. В Австралії депутатів не можуть заарештувати, тільки доки вони знаходяться у будівлі парламенту. У деяких державах недоторканість діє тільки під час сесії, тобто під час парламентських канікул законодавця можуть переслідувати за ті чи інші порушення. Але все це жодним чином не впливає на виконання депутатом своїх обов'язків.

- Тобто зняття недоторканості не означає позбавлення мандату?
- Звичайно, не означає. Недоторканість - це просто один з привілеїв народного депутата. Проведу просту паралель. У деяких фірмах керівництву в якості привілею дають в користування службовий автомобіль. Припустимо, цей автомобіль зламався, його поставили на ремонт. Це ж не означає, що, приміром, фінансовий директор такої фірми тепер не повинен виконувати своїх обов'язків. Він просто втрачає один з привілеїв. Так само і з депутатською недоторканістю. В українському парламенті й зараз продовжують ухвалювати закони обранці, з яких знімали недоторканість під час попередніх "хвиль активності" прокуратури.

- Відповідно, недоторканість не впливає на статус депутата?
- Повторюся, з юридичного боку процедура зняття недоторканості, по суті, жодним чином не впливає ні на роботу депутата, ні на роботу його помічників. Якщо це дійсно відповідальний політик, якому нічого боятись і який не збирається нікуди тікати, то він і далі продовжуватиме працювати на благо своїх виборців, як і працював до цього.

- Але ж недоторканість знімають для того, щоб віддати депутата під слідство…
- Зняття недоторканості не призводить до зупинки обов'язків депутата, а наявність кримінальної справи не доводить провину. Ми поки що живемо в правовій державі, в якій кожній людині гарантована презумпція невинуватості. Відкриття кримінального виробництва означає, що відповідними органами розпочата робота. Після порушення справи прокурор направляє її для виробництва досудового слідства або дізнання; слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання починає дізнання; суд призначає справу до розгляду. І тільки служителі Феміди можуть поставити точку в цьому процесі, визнавши винуватість або невинуватість людини.

- На вашу думку, наскільки така перспектива реальна?
- Враховуючи сьогоднішній стан судової гілки влади, яка у багатьох випадках керується фактично в ручному режимі, робити якісь прогнози складно. Але в цілому засудження народного депутата маловірогідне. На мою особисту думку, антикорупційна і генеральна прокуратури демонструють видимість бурхливої діяльності, яка надалі виявляється черговим "пшиком". Представлення на зняття депутатської недоторканості – це лише один із процесуальних кроків. Тобто, це ще не означає, що депутат винен у чому-небудь, це просто значить, що він стає на рівні інших громадян і щодо нього можуть проводитись слідчі дії. Тому цих представлень може бути безліч, та головне, щоб Генпрокурор Луценко сам не "загнав" себе в глухий кут. Щоб із цих, умовно кажучи, шести представлень, жодне не було доведено до суду і жоден не буде покараний. Тоді виникне багато запитань щодо суті цих справ. Чи це був елемент політичної боротьби, "полювання на відьом" чи спосіб бути в інформаційному просторі, на що це наразі і схоже.
Подивимося статистику: з цього скликання вибули 39 депутатів. Двоє загинули, двох мандату позбавили власні партії (Фірсов і Томенко), усі інші у кількості 34-х обранців перейшли на іншу роботу - в Кабмін, в різні державні структури, в місцеву владу. І тільки у одного Артеменко забрали мандат на відносно об'єктивних юридичних підставах. Але навіть в цьому випадку його не засудили, а позбавили громадянства України. Тобто, відповідаючи на ваше питання, я не вважаю процедуру припинення депутатства через засудження політика реальною перспективою.

- Чим може закінчитися уся ця історія?
- Я вважаю, що депутати у більшості випадків зіткнулися з банальним тиском. Адже практично усі обранці, що потрапили в зону уваги прокуратури, є "незручними" політиками для верховної влади. Через зняття недоторканості та через порушення кримінальних справ їх намагаються зробити, якщо так можна виразитися, більше "слухняними". Але знаючи деяких з них, не думаю, що у влади це вийде. Адже за такими депутатами стоять прості люди, які навряд чи спокійно сприймуть подібне свавілля відносно своїх обранців.


Антон Пустовой, помічник народного депутата України Олеся Довгого: