Сьогоднішнє наше святкування Воскресіння Господнього вкотре нагадує нам про безмежну любов Бога до людини. Його прихід у світ, життя, страждання, смерть і воскресіння не тільки дали надію людству на примирення, онову і спасіння, але й докорінно змінили сприйняття людиною Бога. Господь наново відкрив Себе людям, зруйнувавши усі хибні стереотипи, які ми присвоїли Творцю, наділяючи Його характеристиками своєї впалої природи.

Ми вважали Господа байдужим до долі людини, а Він приходить у світ, щоб спасти її. Думали, що Бог вимогливий та жорстокий деспот, а Він "очеретини надломленої не доломить, і ґнот? тліючого не погасить" (Іс. 42:3) та з любові до людини готовий страждати і навіть померти за неї. Ми гадали, що Творець потребує нашого поклоніння та шани, а Він прийшов "не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою віддати на викуп за багатьох!" (Мф. 20:28). Ми хотіли задобрити Суддю Праведного різними дарунками, а Він милості хоче, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень (Осія 6:6).

Чи усвідомили ми цю безмежну любов Божу до кожного з нас і чи запалало наше серце взаємною любов’ю до Бога, а відтак і до ближнього? Чи надихнула нас Його велична жертва до подвигу служіння? Чи осягнули ми велич ціни, сплаченої за нашу свободу від рабства гріха? Чи виникла у нас потреба якісних змін?
А може, ми і надалі живем? так, ніби воскресіння Христове нас не стосується, Його Слово ніяким чином не торкнулося нашого життя, Його любов нам не зрозуміла, а отже й не потрібна? І, не маючи бажання змінювати щось у собі, далі торгуємося з Недосяжним Творцем, чекаємо від Нього якогось підступу, хочемо чи оманою, чи дарунками задобрити, умилостивити, підкупити.

Якими ж нерозсудливими є ми, якщо добровільно відмовляємось від спадкоємства Царства Небесного, а взамін обираємо вічну погибель, відкидаємо любов Божу і даровану Ним свободу, йдем? у рабство гріха і, як наслідок, готуємо собі вічність, повну відчаю, злоби та ненависті.

Тож у ці величні Пасхальні дні вкотре поміркуймо, якою великою ціною ми викуплені від гріха та смерті, який великий дар одержали від Бога. Своєю смертю і славним воскресінням Христос оновив людську природу, дав кожному доступ до нов?го життя, відкрив усім блаженну вічність.

Тож для кожного з нас "є два шляхи: один – життя, інший – смерті, і між ними – велика різниця" (Дідахе 1). А що виберемо ми?

І хоч перебуваємо ще в духовній боротьбі й до повної перемоги над злом у середині нас іще потрібно докласти багато зусиль, та й лютує війна в Україні, спричинена агресією Росії, усе ж радіймо у ці дні Перемоги Добра над злом. Бо цей день – свідчення слабкості темряви, тимчасовості зла та засоромлення неправди.

Нехай це свято Воскресіння Господнього стане для нас днем онови та радості. Днем вдячності та надії. Днем милосердя та прощення. Своїми усмішками, своєю лагідною вдачею та чуйністю ми повинні свідчити про велику любов Бога до нас, про перемогу Світла на темрявою, про подолання всякого зла. Збагачуймо себе чеснотами і не даймо злу в собі місця для прихистку.

А воскреслий Господь нехай укріпить нас у ці дні випробувань, дарує чисте сумління та плідне служіння, очистить від усякої скверни, наповнить наші серця любов’ю, зміцнить віру і збагатить нас миром!

Воістину Христос воскрес!

Марк,
Єпископ Кропивницький і Голованівський