Є у Світловодському районі невеличке село Яремівка, що, у свою чергу, перебуває під юрисдикцією Григорівської сільради. А в околицях тієї Яремівки є ставки. От довкола них і виникло тертя, як можна зрозуміти з листа, надісланого нам від мешканця цього села Володимира Воропаєва, між яремівцями і їхнім (ставків) орендарем.

Орендар, стверджує пан Володимир, не має до Яремівки жодного відношення, бо проживає у Світловодську. Відтак, розпоряджатися отими ставками, дає зрозуміти дописувач, він не має морального права (хоча такі категорії, як мораль та совість до справи, як-то кажуть, не пришиєш, прим. авт.), бо створювалися вони ще за Совєтів місцевими колгоспниками. Але (автор не вказує, коли) ставки ці від сільської ради було передано під юрисдикцію району. І таким чином тамтешні селяни втратили на своє природне "майно" будь-яке право.



А нетурбота ця проявляється, читаємо далі, у тому, що вищеназвані мешканці позбавлені доступу до цих водойм — ані відпочити, ані порибалити. Ні, це, звичайно, можна робити — але сплативши від 50-ти до ста гривень. Отже, виказує волю своїх односельців пан Володимир, потрібно, щоб у договорі на оренду було прописано дозвіл на безкоштовний любительський вилов риби, не говорячи вже про вільний доступ для відпочинку на берегах ставків.

…Дописувач (напевне, забувся) не написав, що отой орендар… помер на початку лютого поточного року. Про це ми дізналися від першого заступника голови Світловодської РДА Сергія Орленка, до якого ми звернулися за коментарем щодо поневірянь яремівців через недоступність для них означених ставків. Так от, повідомив пан Сергій, оцей громадянин (що помер) оформив оренду тих ставків у травні 2005 року. І дійсний той договір до грудня 2029 року. А те, що він помер, не означає, що ставки автоматично переходять у власність тих, хто живе поряд — після шести місяців по смерті орендаря, наголошує чинне законодавство, право на оренду переходить до його спадкоємців. Якщо, звісно, вони не відмовляться від свого права.

Стосовно ж "данини" (від 50-ти до ста гривень) за рибальство та відпочинок на ставках, то, заявила начальниця відділу водних біоресурсів Кіровоградської області Тетяна Ціленко, договір з РДА на риборозведення на цих ставках не дає орендареві права на стягнення плати за спортивну чи любительську риболовлю там. Натомість Кіроворадрибохороні нічого невідомо про те, що дані ставки оформлені для такого виду бізнесу, додала пані Тетяна. Якщо ж орендар забажає мати таке право, він зобов’язаний переукласти існуючий договір (у даному випадку — на риборозведення). На цьому, принаймні, наголошує 51 стаття Закону України "Про аквакультуру".

Тож, підбиваючи підсумок нашого ставкового "ревю", маємо для Володимира Воропаєва і його земляків, як у тому анекдоті, два висновки: один — не вельми втішний, другий — значно кращий… Почнемо з "не вельми": їхні ставки не стануть їхньою власністю, принаймні, до кінця 2029 року, звісно, якщо спадкоємці померлого орендаря не захочуть відмовитися від оренди. Другий, значно кращий, висновок полягає у тому, що рибу на означених ставках люди можуть ловити вільно (звісно, з обмеженням до трьох кілограмів, лиш на вудку і не під час нересту), бо договору, що дає право на стягування за це плати у покійного орендаря не було. Чи буде він (договір) у його спадкоємців — покаже час. А якщо й буде — люди на цих водоймах мають право на його пред’явлення їм "на очі" та на вимагання чеків про сплату. А ще — на виділення площ для безкоштовної любительської риболовлі.