— Перш за все, стурбованість батьків не безпідставна. Зміна місця перебування, нове незнайоме оточення тощо є для дитини таким собі адаптаційним стресом. Адже поряд вже не буде ані виховательки, ані нянечки. А буде лише одна вчителька, яка, звісно, не зможе, приділяти дитині такої ж уваги, до якої вона звикла у дитячому садочку. Бо у неї дещо інше завдання — навчати дітей.

— Тож, як правильно налаштувати дитину на 1 вересня?

— Тут вкрай важливо визначитись із так званою золотою серединою… З одного боку не варто вводити дитину в оману райдужними перспективами, мовляв, у тебе будуть одні "12-ки", що вчителька у тебе наче казкова фея, а однокласники — суцільні дружні янголятка. А з іншого — не страхати суворою дисципліною, і що треба не поворухнувшись запам’ятовувати кожне вчительске слово. Та не лякати "карами египетськими" за непослух. А треба просто й відверто сказати дитині, що дійсно на неї чекатимуть труднощі. Але не треба їх боятись, адже вчитель, мама, тато завжди прийдуть на допомогу. І ці негаразди спільними зусиллями будуть подолані.

Треба роз’яснити дитині на якомусь конкретному та доступному для її розуміння рівні, що долаючи труднощі, людина стає і розумнішою, і сильнішою. Наприклад, щоб із зернятка виросло дерево, росточку треба, пробираючись нагору, пробитись крізь товщу землі… Впевнена, у 6-7 років у кожної дитини вже є певний досвід подолання труднощів — коли вона вчилася їздити на двоколісному велосипеді або плавати тощо. Привертайте увагу дитини до її власного досвіду — невичерпного ресурсу для нових звершень і перемог.

— А що робити, коли першачок виглядає якимось знітиним і розгубленим, або скаржиться — то се йому не так, то інше?

— У жодному разі не треба від цього відмахуватись, мовляв, не звертай уваги, або мало що тобі не подобається — ти вже школяр, а значить зобов’язаний виконувати те, чого від тебе вимагає вчитель. І не насідайте ("Чом такий похмурий? Що сталося?"). Спочатку дайте дитині можливість "охолонути". Після чого ненав’язливо розпочинайте бесіду. Можливо, не виходить правильно написати якусь букву або рівно накреслети пряму лінію або щось інше… Заспокойте свого школярика, обнадійте його, що в нього неодмінно все вийде, позаймайтеся разом, але без підстьобування ("Давай-давай швидше, а то погуляти не встигнеш").

І взагалі, я би порадила ще на початку шкільного процесу вірно розставити пріоритети. Основним із яких є визначення, що дитина ходить до школи не стільки заради високих оцінок і похвали за них, скільки за чимось новим та цікавим. Доречним тут буде приклад зі склянкою води, де склянка — людина, а вода — знання. Як і склянка, наповнена чистою водою, виглядає набагато привабливішою, ніж порожня, так і людина, "наповнена" знаннями, є цікавішою, ніж ледачий неук. А для цього потрібно постаратися і не боятися помилок. Поясніть дитині, що помиляються всі. Головне те, що робить із своїми помилками людина — чи виправляє їх, чи залишає як є. Другий варіант призводить до їхнього повторення. І головне, ваша дитина має бути впевнена: щоб не трапилось — ви завжди щиро прийдете їй на допомогу.

Віталій Асауленко