Світловодці вшанували пам’ять жертв голодомору


Світловодці вшанували пам’ять жертв голодомору


25 листопада 2016
Світловодці вшанували пам’ять жертв голодомору
Сьогодні, 25 листопада, біля пам’ятного знаку жертвам голодоморів в Україні, що на міському цвинтарі, відбувся мітинг-реквієм, під час якого світловодці вшанували пам’ять усіх загиблих в страшні для України 1932-1933 роки. Ведучий заходу, Павло Маліцький, нагадав присутнім жахливі події тих страшних для нашої країни років, які чорною сторінкою увійшли в історію держави:

"Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Більшовицький режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати комунізм на кістках мільйонів. Розпочалася тотальна війна: людей не стріляли, не вбивали, у них просто забирали всю їжу, оточили військами і дивилися, як вони повільно, у нестерпних муках, помирають від голоду".


Світловодці вшанували пам’ять жертв голодомору
Павло Маліцький


Як зазначив ведучий, за підрахунками дослідників у цей період в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тисяч людей, щогодини — тисяча, щохвилини — 17 українців помирало голодною смертю. А найбільше голодомор вразив дітей. Третина всіх померлих були діти…

Пам’ятати свою історію, пам’ятати, якою ціною українцям дісталася незалежність закликала депутат міської ради, начальник оргвідділу міськвиконкому Надія Мальцева, яка схвалила політику керівництва країни щодо декомунізації та перейменування вулиць.

Світловодці вшанували пам’ять жертв голодомору
Надія Мальцева


У пам’ять про загиблих були запалені свічки та лампадки, пролунала "Панахида за померлими з голоду" Євгена Станковича, до пам’ятного знаку лягли штучні та живі квіти.

Присутні вшанували пам’ять усіх загиблих хвилиною мовчання…

Навмисний голод

То був страшний навмисний голод…
Стріла була така нищівна!
Щоби згромадити стодолу
Колгоспної катівні.

…То був страшний навмисний злочин,
Такого ще земля не знала!
Закрили Україні очі.
І душу міцно зав’язали.

Сліпу, пустили старцювати…
Луна ще досі в оболонях.
Здичавіла вкраїнська хата
На березі своїх агоній.

Глуху, заставили мовчати.
А то би світ втопивсь в Славуті!
Як божевільно їла мати
Свою дитиноньку майбутню.

Зомліли навіть поторочі.
І відвернулись Голіафи.
То був такий Державний злочин –
Здригнулась навіть мертва Кафа.

Мерцями всіялося поле.
Ні хрестика, і ні могили.
То був такий Навмисний Голод…
Чи, Боже, й Ти вже був безсилий?!
Антоніна Листопад