Подорожнянська «шкільна» товкотнеча. Позиція сільського голови

19 вересня 2016

Володимир Воропаєв, м’яко кажучи, здивований гаптуванням двох рівнозначних шкіл (у Подорожньому й Андрусівці) до однієї купи. Водночас він не підтримує такої радикальної форми протесту проти цього деяких своїх односельців, як перекриття доріг. Подіям, що передували акції з перекриття дороги (державного значення) з Подорожнього на Світловодськ (чи навпаки) 17 вересня, "послугувало" рішення 12-ї сесії районної ради, яка відбувалася за день до цього, щодо утворення Комунального закладу – Великоандрусівське навчально-виховне об’єднання (НВО)... Якщо не забюрократизованими словами: районні обранці висловились за ліквідацію подорожнянської і великоандрусівської загальноосвітніх шкіл (11-річок) з послідуючим утворенням оцього самого Великоандрусівського НВО… От і вийшли наступного дня деякі селяни до Хрестів на трасі між їхнім селом і Світловодськом - аби її, на знак протесту, перекрити. А якщо не подіє, запевнили вони, у вівторок, 20 вересня, вони, взагалі, встановлять на цьому місці блокпости. І знесуть туди автопокришки — щоби, у разі чого, їх підпалити.

В цьому зв’язку, нам було небезінтересно довідатись, що з цього приводу думає Подорожнянський сільський голова Володимир Воропаєв, якому, як відомо, вже не перший місяць протистоять оці самі сільські активісти, підтримувані міськрайонною "Свободою", у питанні грядущого, чи-то добровільного, чи-то примусового, об’єднання територіальних громад… Платон мані друг, але істина дорожче, резюмував пан Володимир, який аж ніяк не схвалює рішення райдепів. Спроба прийняти таке рішення, сказав він, ними (райдепами) робилася ще у березні поточного року. Але тоді переміг здоровий глузд і це питання відправили на доопрацювання. Цього ж разу (16 вересня) здоровий глузд був успішно зліквідований — всі присутні на означеній сесії 23 депутати проголосували "за". Запевняючи у своїй правоті, Воропаєв передовсім посилається на відповідні статті Цивільного кодексу України, які передбачають покроковий щодо цього процес. А також — на 777-у Постанову Кабміну, де наголошується, що лиш Опорні школи мають право надавати повну середню освіту — чим, між іншим, наділена школа подорожнянська. Але у разі приєднання до великоандрусівської ЗОШ, подорожнянська ЗОШ втрачає сей статус, перетворюючись на філію з правом навчати школярів лиш до 9-го класу.

Звісно, говорить наш респондент, його односельці небезпідставно обурились: і їхня, і андрусівська школи мають на сьогодні однаковий (загальноосвітній) статус. І водночас додає, що законодавець прописав: якщо створюється подібне НВО, визначатися, де буде знаходиться Опорна школа і де будуть її філії, що надаватимуть лиш початковий етап до здобуття середньої освіти, мають місцеві територіальні громади… Природно, що подорожнянці прагнутимуть, що б цією Опорною була саме їхня школа, а андрусяни — щоб їхня. Таким чином, за словами Воропаєва, райрада своїм рішенням заклала підмурівок для протистояння між собою обох названих сіл. Звісно, голова Подорожнього передбачає заперечення з боку райради: і філії НВО мають право надавати повноцінну середню освіту. Воно-то так, парирує він, але у такому разі державна освітня субвенція на зарплату поширюватиметься лиш вчителям 9-11 класів, які працюють в Опорній школі. А от зарплата для таких же вчителів з філій має забезпечуватись із місцевих бюджетів… Чи можуть розраховувати на таку щедрість із куцих місцевих бюджетів викладачі, які зголосяться надавати повну середню освіту у таких філіях? І чи погодяться ці куці місцеві бюджети на отаке їхнє фінансове забезпечення?

…Тому-то Володимир Воропаєв вповні поділяє стурбованість своїх односельців. Але аж ніяк не поділяє методів протесту, взятими ними на озброєння.

"Я ще розумію, коли такі методи направлені проти великовантажного транспорту, що руйнує дороги. Я ще розумію, коли у населеному пункті будується якесь небезпечне для людей і природи виробництво… Але, коли у такий спосіб вирішуються гуманітарні питання — то це вже межує із шкідництвом і саботажем, — наголошує пан Володимир. — Тому, довідавшись про плани протестувальників, я запропонував чинити цивілізованими методами. А саме — звернутись до суду".

Як переконаний він, суд врешті має визначити очевидне — дане рішення райради протирічить чинному законодавству. І він його таки скасує. Водночас він надіється, що до цього не дійде: голова райради се рішення не підпише і скличе протягом п’яти днів позачергову сесію, де переконає обранців відправити це питання на доопрацювання. Але сподівання його обережні: адже ж райрада у такому випадку має визнати, що помилилася — долати ж власну гординю ой, як непросто!

У такому випадку законодавство передбачає: голова села, міста абощо має право оскаржити рішення будь-якого органу державної влади, якщо воно (рішення), на його переконання, і незаконне, і шкодить місцевій громаді.