Нахалівські бобри настільки суворі, що ось-ось догризуть… «Побідіт»

7 травня 2016

Побідіт, розтлумачує енциклопедія, є сплавом вольфраму і кобальту. Він настільки надміцний і жаростійкий, що бури, свердла, ріжучі інструменти з нього легко "вгризаються" і в горні породи, і в бетон… Одне лиш не зрозуміло: чом на честь цього сплаву названо садове товариство, що розташоване по дорозі до села, яке по-народному зветься Нахалівкою, по-совєтському — Свердлівкою, а зараз — у вирі декомунізації — і сам чорт не второпає, як його обізвали, кажуть,… Табурище. А ще, судячи по нумерації, цих "Побідітів", щонайменше, два. Бо той, про яке піде мова, зветься Садове товариство "Побідіт-2". Через це товариство (з понад сотні обійсть) протікає дренажний обвідний канал, яким штучно регулюється рівень Табурищанського озера — щоб нижня частина Світловодська не потонула. За нормального (господарського) догляду, вода з озера отим дренажем має, окрім "Побідіту-2", безперешкодно протікати ще й через Нахалівку, далі — повз Павлівку. І за Совєтським (Новоселівкою) — впадати у Дніпро. Але, повторимось, — за господарського догляду. А його, за словами "побідітівців", що нас погукали у пошуках правди, зокрема, бухгалтера цього СТ Лідії Ковальової і просто, обуреної громадянки Марини Юдаєвої, й близько немає. З року в рік потерпає "Побідіт-2" від регулярного підтоплення. Люди, які вклали у тамтешню земельку працю, гроші і нерви, це СТ потихеньку залишають, зачаївши злобу на байдужі власті.

"У 2004 році, — говорить пані Лідія, — тут було таке, що ми ледь не по-пояс у воді бродили. У відчаї ми скинулись — прочистили канал. Але лиш обмежений його відрізок — наскільки грошей вистачило".

Чи звертались люди до міської та районної влад? (Табурище з його озером — це Світловодськ, а СТ "Побідіт-2" — землі Павлівської сільради). Звісно, що звертались, відповіли жінки, поділившись при цьому чутками: гроші на чищення дренажу було виділено, але вони десь "завіялись".

А останнім часом до справи з "закупорювання" дренажу долучись… бобри. Вони і раніше тут зустрічались, але кількість їхня була не така загрозлива, як зараз. Зростання популяції цих милих тваринок наші співрозмовниці, знов таки, прислуговуючись припущенням, пов’язують із спорудженням на Лісозаводі зернового елеватору ТОВ "Гермес-Трейдінґ", який, для подовження тривалості зберігання свого збіжжя, використовує різні хімікалії – від чого тамтешні бобри, наче сірійці до Євросоюзу, чкурнули у бік Нахалівки… В жодному разі "побідітівці" не бажають знищення цих створінь, бо вони розуміють, що був би пристойний тік води, то й бобрів би поменшало природнім шляхом у рази…

У пошуках, як допомогти "потопельникам" (і одночасно, зарадити бобрам), ми зв’язались з одним спеціалістом, який у темі. Але "світитись" він не забажав… За його словами, оцим обвідним каналом опікується Обласне управління меліорації і водного господарства. Брак бюджетного фінансування не дозволяє йому робити це опікування у повній мірі. Щодо "завіяних" грошей, то вони, спростувало джерело, були використані за призначенням. Але останній раз це було, наскільки йому відомо, ще за "царя Панька".

Наступним нашим коментатором виступив голова Світловодської РДА Сергій Твердовський. Він був більш конкретним… Павлівська сільська рада, сказав він, мала би розробити проект задля включення отого дренажного каналу (з метою його чищення) до цьогорічного фінансування з Фонду розвитку. Але зроблено цього, чомусь, не було. І тоді сама райдержадміністрація, виправляючи ситуацію, підготувала і подала куди слід необхідні документи стосовно "дренажного" питання до Програми виготовлення проектно-кошторисної документації (суму районний очільник не вточнив). Відтак очікується, що на се буде закладено кошти до бюджету на 2017 рік. А ще, наголосив Твердовський, дане питання буде вирішуватись більш оперативно, якщо до його вирішення долучиться і світловодська сторона, якій, за його словами, було виділено 4 мільйона гривень, які було далеко не повністю засвоєно. І відтак, бодай якогось результату від цього не простежується.

Натомість Анна Нестеренко, яка в міській адміністрації є заступником мера з питань ЖКГ, до якої ми звернулись після Твердовського, розставила свої крапки над "і" у цьому лоскотному питанні — звісно, у відповідності до світловодської точки зору. Більш того, задля більшої бездоганності цієї самої точки, пані Анна, зв’язавшись телефоном з в. о. начальника УЖКГ Віктором Боровським, підключила і його до нашої розмови, перевівши свій "мобільник" у гучномовний режим. Сукупно вийшло наступне… Відкачка води з Табурищанського озера, яка покладена на КП "Комбінат комунальних послуг", здійснюється у штатному порядку — інакше б Табурище вже б залило. Оті чотири мільйони, про які згадував голова РДА, дійсно, були засвоєні не у повному обсязі. Причина — письмові відмови багатьох мешканців від встановлення на їхніх вулицях водовідвідних лотків, мов, їм і без них добре. А головне те, що оті гроші виділялись виключно на боротьбу з підтопленням нижньої частини міста — що із чищенням отого дренажного каналу не має бодай щонайменшого зв’язку… Район, наскільки відомо нашим "городським" співрозмовникам минулого року замовляв проект на оте чищення каналу. Вартість цього складає, орієнтовно, 40 мільйонів гривень — сума, мало того, що чималенька, навіть, для державного бюджету, так ще й результативність від цього чищення виглядає сумнівною. Річ у тім, що у Білецьківці (а це вже Полтавська область) тамтешні селяни та дачники "закоркували" потрапляння канальної води у Дніпро, яку вони використовують для поливу своїх городів. А звернення міста до районну з метою координації зусиль якимось чином виправити дану ситуацію залишилось без зворотного зв’язку.

І от як тут з почутого потішити дачників "Побідіту-2"? Вони і надалі мають бродити "по кісточки" у воді своїми городами, оплакуючи втрачені врожаї? Чи плюнути на все та забиратись звідти? Хрін редьки, як кажуть, не солодше… Але таки є, нехай невеличка, але таки підстава для оптимізму. Зветься ця підстава – грядуще (щонайбільше, рік-півтора) об’єднання громад, яке в обов’язковому порядку передбачає (після об’єднання) вибори голів цих самих новоутворень та їхніх депутатських корпусів… Із значною долею вірогідності, можна припустити, що нинішні очільники міста та району не на жарт змагатимуться між собою та з іншими претендентами за мерське крісло, роблячи якомога більше добрих справ для свого електорату. У тому числі — й для "побідітівців". Головне, щоб вони ("побідітівці") регулярно та наполегливо нагадували про своє горенько.