Час йде, а рани не гояться...


Час йде, а рани не гояться...


22 лютого 2008
Час йде, а рани не гояться...Майже два десятиліття минуло з того дня, коли Радянські війська було виведено з Афганістану. Вже стало традицією, яка, певно, житиме ще не одне десятиліття, збиратися 15 лютого біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам. Урочисті промови ятрять душу, але ніхто і ніщо не поверне жодне втрачене життя. Після мітингу та покладання квітів могили загиблих воїнів відвідали однополчани, представники міської влади та громадськості. Міська рада не залишила поза увагою і батьків героїв, які виховали справжніх чоловіків. Цього дня найбільш актуальне побажання – миру, миру, миру в усьому світі. Хай війна ніколи не торкнеться наших дітей та наших онуків! Тетяна ЗИМА,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).

Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться...
Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться...
Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться...
Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться...
Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться... Час йде, а рани не гояться...