Вийшла в світ збірка революційної поезії "До барикад!"Вийшла в світ збірка революційної поезії "До барикад!"23 червня 2014 |
19 червня 2014 року в малій залі оновленого Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичному театрі ім. М. Л. Кропивницького відбулася презентація збірки революційної поезії "До барикад!". Майдан – чергове суспільне явище, яке стало початком нової епохи в історії України, яка не залишила нікого байдужим. Як і кожна визначна подія, Майдан не міг залишити байдужою душу народу, голосом якої є спочатку вірші, а потім із найкращих – пісні. Так було від часів Київської Русі (билини), Козацької Доби, Коліївщини (думи, історичні пісні), часів УПА (стрілецькі пісні). В основі цієї лірики лежить патріотизм, звідси її завданням якої вже є не просто реакція на події чи явища, а піднесення до рівня збереження й примноження національного духу. Саме зразки патріотичної лірики, як один із виявів Революції Гідності, показали поети Кіровоградщини, чиї вірші склали збірку кіровоградської революційної поезії "До барикад!". У поезіях можна знайти й відгомін шумових гранат і новітніх "тулумбасів" з Майдану, Грушевського та Інститутської, відчувається гіркота сльозогінного газу, біль материнських сліз, братня підтримка Криму і навіть примара президента РФ. Авторами поезій стали поети різного рівня і різного віку (від однолітків Української Держави до бабусь у досить похилому віці) – це представники не тільки обласного центру, а й Олександрівки, Добровеличківки, Світловодська. Я був одним з учасників презентації. Мій вірш, який ви можете прочитати нижче, "Несоборована соборність" увійшов до збірки. Не соборована Соборність Зима забинтувала рани Києва, але крізь марлю краще видно кров. Герої вже у чергах під Голгофою, Перед ведуть Сергій, Михайло і Юрко, А на Голгофі все без змін: Хтось миє руки, хтось задкує, Бо бачить все Господь і чує. Цвяхи вбивають в очі, руки всім Гранатами, кийками, щитошòломами Не вистачає тільки Соломона ще! Є ті, хто кличе "Я –це...", "Я – ну...". Кудись хтось тягне, порох сипле – Ніхто не лиже! Десь БТР гарчить затято – Проснутись хочуть автомати, Хтось плаче десь, хтось стогне, проклинає. Й не Апокаліпсис, й не рай це. Ніхто не йде і не стоїть вже. Десь янголи співають тихо. "Тарута" – тут і "Океан" ще. Та два орли зависло хижо – Одноголовий і мутант: Всі хочуть жити в нашій хижі І кожен в ній вже комендант! |