Кому потрібна та баба Катя, або жах на вулиці ЛенінаКому потрібна та баба Катя, або жах на вулиці Леніна6 січня 2014 |
Катерина Іванівна Синько (фото від 31 травня 2010 року) 21 червня 2012 року наше видання у статті "Та, що не посміхається" розповідало про 83-річного інваліда 2-ї групи Великої Вітчизняної війни Катерину Іванівну Синько, яка дитиною пережила голодомор 33-го та страхіття рабської праці у фашистській неволі, де з неї по два рази на місяць протягом 4-х років примусово виціджували кров. Тоді ця сувора, але добра одинока бабуся, в якої з родичів лише дворняжка Кнопа, вигляділа досить жвавою. Але за ці півтора року вона помітно здала, пам’ять стала підводити. Пенсія у старенької достатня, щоб жити пристойно. Та далася взнаки голодна фашистська неволя. А тут в день отримання пенсії почали навідуватися до неї якісь "темні особи". Після їх "відвідин" в магазині баба Катя пропонувала продавцям уже сувенірні купюри. А сама, щоб вижити, чи не розуміючи, що робить, стала ритися по смітниках. Сусіди, як можуть, допомагають старенькій, підгодовують. Але в квартирі відключено газ, бо плита "травить" і ремонту не підлягає. Відключена вода, бо неодноразово топила сусідів знизу. А в квартиру нормальній людині не зайти через сморід, бо вона чи не до самої стелі забита сміттям. Умови життя у Катерини Іванівни тепер, неприємно говорити, але наближаються до умов часів війни. Ну а як же наша Держава, яка зобов’язана піклуватися про таких одиноких ветеранів? Та ніяк! Щоб скористатися послугами Терцентру, співробітники якого допомагають таким знедоленим, або влаштувати людину до інтернату для інвалідів (що було б найкраще для всіх), потрібно елементарне — письмова згода самого ветерана. А такої згоди баба Катя категорично не дає. Напевне є хтось, хто "поклав око" на її квартиру, конкретно переконавши стареньку, що у такому разі "квартиру відберуть". Тобто, ситуація безвихідна. Та днями Катерина Іванівна заяву на обслуговування Терцентром все ж написала. Перед самим Новим роком міськвиконкомівська комісія вирішила це питання позитивно. Боюся тільки, що бабуся уже забула про свою заяву і просто не пустить до свого житла незнайомих їй працівників Терцентру, або ті відмовляться працювати в таких антисанітарних умовах. А щодо вивезення сміття з її квартири — то надія тільки особисто на заступника міського голови Олександра Сича, який ще перед Новим Роком пообіцяв допомогти з транспортом і вантажниками. Щодо заміни газплити на справну — то, на мою думку, зможе допомогти депутат цього округу Микола Шверненко. Тож сподіваємося, що хоч на старий Новий рік Катерина Іванівна буде доглянута, а її сусіди зітхнуть з полегшенням. У таких умовах живе ветеран війни тепер:
Вхід до кімнати І до балкону не пройти Кнопа охороняє майно Спальня на кухні Ванна |