Нащадки загиблого лейтенанта Івана Педька знайшлися у Світловодську

25 листопада 2013

16 листопада ми переповіли інформацію, почерпнуту від директора міського краєзнавчого музею Віктора Сергєєва, якою з ним, у свою чергу, поділилися представники Всеукраїнської громадської організації "Закінчимо війну", про те, що на півдні Новгородської області (північний захід РФ) пошуковці експедиції "Долина" (м. Новгород) знайшли у тамтешніх болотах уламки радянського бомбардувальника часів ІІ Світлової війни "Пе-2" з останками трьох льотчиків. На агрегатах бойової машини збереглися порядкові номери. Відтак, використовуючи архівні матеріали тих часів, було встановлено, що серед двох інших членів екіпажу, який від 8 вересня 1941 року вважався зниклим безвісти, був і наш земляк, уродженець села Колоборок, Новогеоргіївського району, лейтенант, стрілок-бомбардир Педько Іван Дмитрович, 1920 року народження…

Розповсюджуючи інформацію про цю знахідку, директор музею висловив сподівання, що, прочитавши її, відгукнуться родичі або нащадки Івана Дмитровича. Аж ось не минуло й тижня, розповідає Сергєєв, як йому зателефонувала жінка, яка представилась Аллою Анатоліївною Мусієнко, яка живе і працює у Світловодську (заступниця начальника світловодської фінінспекції) і яка, по суті, є близькою родичкою загиблого героя. А якщо точніше, пані Алла доводиться йому внучатою племінницею. Тобто, її бабуся по материнській ліній і Іван Дмитрович Педько — рідні сестра і брат…

На зустріч із директором музею жінка прихопила фотопортрет свого дідуся, який бережно зберігається у їхній родині. Сльози наверталися їй на очі, каже директор музею, коли вона розповідала йому свої дитячі спогади, про те, як її бабуся кожного 9 травня випікала у печі пиріг.

"Це для мого Ванічки", — говорила вона.

І до самої своєї смерті вірила, що не канув її брат у небуття і від нього обов’язково надійде звістка. Так воно і сталося… Питання про можливість перепоховання нашого земляка у рідній землі, як було запропоновано ВГО "Закінчимо війну", не є можливим — з’ясувалось, що останки трьох льотчиків за 72 роки перемішались настільки, що розрізнити, кому із загиблих що належить, можна лиш з допомогою копіткої і надто затратної генетичної експертизи. Тому вирішено їхні останки перепоховати разом в одній із Братських могил півдня Новгородщини.

Пані Алла, каже Віктор Сергєєв, з розумінням поставилась до неможливості перенесення праху дідуся у рідну землю. Та тішить її те, що відтепер стало відоме місцезнаходження його могили — при нагоді можна буде поїхати туди і покласти квіти… А копію фотопортрету дідуся-льотчика Алла Мусієнко пообіцяла передати у дар музеєві.

На зустріч із Віктором Сергєєвим Алла Мусієнко прийшла із фотопортретом свого героїчного діда