"Зараз ви бачите маки у віночку, далі будуть соняшники, потім колосся жита. Ці костюми-трансформери — недорогі, проте справляють враження", — розповідає Лариса Ляшенко.

"Шановні! 22 роки, збираючись тут, біля цього пам’ятника, як символа української державності, стало вже в нашому місті традицією, бо та воля в кайданах, оспівана у віршах геніального поета, вона нарешті решт звершилася. Ми сьогодні радіємо тому, що живемо у незалежній державі. Будучі на цьому святому місці у нашому місті я все ж таки хочу повернутися до Шевченка і прошу вибачитися, що поза сценарієм, кілька речень з його творчості".

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.