На 23-тє біля вічного вогню

Офіційна колона крокує до Вічного вогню

Якщо відкинути сором’язливу скромність і лицемірство українського постсовєтського офіціозу, що догідливо, передовсім кремлівським "старшим таваріщам", День совєтської армії і військово-морського флоту переіначив на День захисника Вітчизни, то 23 лютого поточного року виповнилося рівно 95 років з дня офіційного утворення Рабочє-Крєстьянской Красной Арміі (згодом — Совєтської).
Армії, яка визначально задумувалась Лєніним і Троцьким рушійною мілітарною силою, що мала втілити у життя їхні замисли на розпалювання всесвітньої пролетарської революції.

Так у 18-му, потопивши Україну крові, яка, через недолугих та довірливих її тодішніх соціалістичних очільників на кшталт різних вінниченок, залишилась без організованого війська, РККА рушила на захід. Та недалеко: у 20-му національно-свідомі поляки так врізали краснопузим по зубах — це ж бо не мирне населення вирізати, — що ця армія, дременувши на схід, обмежилась охороною поневолених народів на 1/6 земної кулі або, як тоді це називалось, будівництвом соціалізму в окремо взятій країні. Побудували так, що це утворення наприкінці ХХ століття склалося наче картковий домик…

От і цього дня у Світловодську 95 років потому колона тутешніх держслужбовців та відданих совєтській військовій присязі відставників, підкріплена учнями розташованого поряд ПТУ №5, зібралась біля Вічного вогню задля відзначення цієї дати. До могили Невідомого солдата лягли квіти, пролунали відповідні промови та пісні.

А опісля чого влада почастувала ветеранів у кафе "Вулик" також відповідними "наркомівськими" ста грамами.

Як підкріплення — колона ПТУ

На 23-тє біля вічного вогню

До монументу лягають квіти

На 23-тє біля вічного вогню

Лунають промови

На 23-тє біля вічного вогню

І звучать пісні

На 23-тє біля вічного вогню

Вічний вогонь, 23 лютого 2013 року

Віталій Асауленко
Фото автора