Леонід Лук’яненко більше 40 років рятує людські життя


Леонід Лук’яненко більше 40 років рятує людські життя


10 травня 2011
Леонід Лук’яненко більше 40 років рятує людські життяПрофесія рятувальника є водночас небезпечною та відповідальною, благородною та почесно. Ця робота для людей рішучих, сильних, мужніх, готових ризикувати власним життям, допомагаючи іншим. Людина, яка обрала цю професію, повинна мати не лише добрі нерви (адже майже завжди поруч — смерть), а й гарну фізичну підготовку, а головне — вміння правильно оцінити ситуацію і оперативно зреагувати.
Всі ці якості має людина, яку, мабуть, знають у Світловодську всі, а особливо рибалки, це — начальник аварійно-водолазної рятувальної служби №2 м. Вінниця Леонід Іванович Лук’яненко, який віддав непростій професії 43 роки життя. Його бажання у будь-яких умовах, за будь-яких обставин, за будь-якої погоди допомагати людям передалося й двом синам: 41-річному Олександру та 36-річному Миколі. Менший син поряд з батьком вже 16 років, адже вирішив стати рятувальником після демобілізації; старший — 6 років. Обоє, закінчивши курси водолазів в Одесі та Києві, працюють за спеціальністю. Як кажуть, сам Бог велів, аби у Світловодську були такі професійні рятувальники, адже Кременчуцьке водосховище не може залишити байдужим жодного рибалку: він за будь-якої погоди, будь-якої пори року рано чи пізно піде до води, але не завжди водна стихія прихильна, і тоді залишається одна надія — допомога рятувальників.

Микола Іванович може розповісти безліч випадків зі свого професійного життя, як правило, історії закінчуються щасливо, проте є й трагічні.
"Різні були випадки... Якось за ніч ми 170 рибалок врятували. Було це 1987 року. На Кременчуцькому водосховищі, неподалік від Калантаєво, відірвало величезну крижину з рибалками. Вони не відразу зрозуміли, що сталося, бо більшість сиділи у палатках. Решта — так захопилися своїм хобі, що взагалі нічого не помічали навколо. Про своє небезпечне становище зрозуміли тоді, коли опинилися в метрах ста від берега. Один чоловік кинувся пливти (там було досить мілко) і таки дістався берега. А це ж була рання весна, вода холодна… У той день люди приїхали рибалити з інших міст та областей: пам'ятаю, був автобус з Жовтих Вод (40 рибалок), Кременчука, Олександрії.

Плануючи рятувальні заходи, спочатку вирішили викликати вертоліт, але ж лід навесні крихкий, він кригу пошкодив би і потопив людей. Довелося все робити рятувальникам, хоча на ногах були вся область, все місто, вся міліція… Рятувальні роботи тоді тривали до 5-ої ранку, врятували всіх!

Бувають у нашій роботі і трагічні випадки. Не так давно, років 5 тому, ми рятували за один день 8 рибалок і всі вони перебували у різних місцях! Справа у тому, що рівень води у Кременчуцькому водосховищі часто змінюється: якщо ГЕС працює, кількість води збільшується, а, отже, лід відривається. Так ось цього дня води дали багато, піднявся сильний вітер, а холод який був! Спочатку ми поїхали до одних, кинули їм через понтон дошки, і вони, зрештою, вибралися самі. Ми ж помчали до інших. Приїжджаємо до місця навпроти турбази "Славутич", стоїть чоловік — майже поруч. Ми почали швиденько знімати човен, готуватися до його порятунку, а він в одну мить пішов під лід, тільки одні санки залишилися… Пішла здвижка льоду і його закрило повністю, навіть водолази вже нічого не могли зробити...

Минулого року восени двоє чоловіків потонули і їх до цих пір не знайдено. Човна перевернутого знайшли, а їх нема.

Раніше, як правило, щороку 10-12 осіб гинули на воді, зараз пішло суттєве зменшення кількості. Зима і весна цього року минула благополучно: жодного трагічного випадку. Мабуть, рибалки стали обачнішими і зараз зайвий раз не хочуть ризикувати".


Дійсно, люди на воді гинуть, але ж на рахунку Леоніда Івановича та його команди — більше півтисячі врятованих життів! Сьогодні рятувальники для виконання своїх професійних обов'язків мають глісер на повітряній подушці "Пегас" (це — всюдихід, але найефективніший — в осінньо-зимовий та зимово-весняний період. Коли на льоду багато промоїн, він легко пересувається і по льоду, і по воді). Є гумовий човен, оснащений усім необхідним для рятувальних робіт, який завжди напоготові: щойно надходить виклик, його легко чіпляють до "уазика", швидко вантажать водолазне спорядження — і чимдуж на допомогу. А головне — є невеликий, але дружний колектив професіоналів, який о будь-якій порі готовий прийти на допомогу.

Тетяна ЗИМА,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).