Приводу для паніки щодо якості води немає. У цьому переконані місцеві екологиПриводу для паніки щодо якості води немає. У цьому переконані місцеві екологи5 серпня 2010 |
Що раки таки гинуть і що вода стала якась не така, люди помітили ще минулого тижня. Ми вирішили з'ясувати, що ж там сталося (якщо дійсно щось було) та у якому стані наша водойма зараз. Про це ми запитали у Костянтина РИБАЧУКА, головного спеціаліста Держуправління ОНПС в Кіровоградській області. — Коли стан водойм екологічно поганий, раки дійсно першими починають дохнути чи залишати цю водойму. Як кажуть, риба гниє з голови, а вода — з дна. Коли на дні розпочинається розпад органічних решток і виділення токсичних речовин (в тому числі метану, сірководню тощо), якщо температура води висока, а погода штильова (не відбувається перемішування води), то на дні починається безкисневе гниття та утворюється шар отруйної води. Тому бички, раки і інші водні мешканці дна, що не можуть піднятися, гинуть. Таку ситуацію, якщо ви пам'ятаєте, ми мали 2001 року. Тоді вода була бурого кольору, мала аміачний запах. Тобто, риба може піднятися, а донні організми (раки, молюски) — ні. В Черкасах нічого не сталося, що б могло катастрофічно вплинути на якість води у Кременчуцькому водосховищі. Не варто забувати, що це водосховище — відстійник у масштабах річки Дніпро — найбільший за площею 232 км2 та за обсягом — до 11 км3. Дійсно, люди відчувають, що вода змінилася, але такі процеси у нас відбуваються щоліта. На це впливають кліматичні умови (температурний та вітровий режим). Чим вища температура, тим швидше у водосховищі відбуваються різноманітні процеси: розмноження синьо-зелених водоростей, хвороботворних бактерій, інтенсивніше йдуть процеси гниття та розпаду. До ситуації, що ми маємо зараз, призвели ряд несприятливих природних чинників, жодних масштабних скидів у водойму не було. Причин для паніки поки що немає. — Ми вже розповідали, де і у яких умовах у нашому місті можна покупатися. Ми відвідали — «Голубе озеро», як відпрацьований кар'єр, було передано на рекультивацію 1999 року. Називається воно так, бо спочатку вода у ньому була приємного блакитного кольору. Озеро доволі глибоке — 10-12, а іноді і 15 метрів, площею близько 10 гектар. Коли воно знаходилося на балансі "Силікатного заводу", і цей завод туди скидав (для поліпшення якості води, дезінфекції тощо) залишки вапна — вода була чиста. Зараз там відбуваються всі процеси, характерні для невеликих за площею, але глибоких замкнутих водойм. Падежу риби там не повинно б бути, погіршення якості води за бактеріологічними показниками також. Щодо двох бункерів заводу "Чистих металів" та одного – заводу "Калькулятор". Всі бункери мають глибину близько 4 метрів, бетоновані герметичні стінки та дно. Біля бункерів є кілька оглядових свердловин, з яких беруть ґрунтові води на аналіз. Забір води проводять два рази на рік, аналіз роблять у заводській лабораторії. Безпосередньо поблизу бункера перевищення вмісту забруднюючих речовин у цій воді немає. А Голубе озеро знаходиться на відстані близько одного кілометра від бункерів. До того ж, рівень залягання ґрунтових вод поблизу бункера, становить 11-12 метрів. Питання щодо очисних споруд дещо складніше. Зараз на поля фільтрації скидається вода після очистки на очисних спорудах, і при дотриманні технологічного процесу очистки вона не повинна погіршувати стан підземних вод в районі полів фільтрації. Екологічна ситуація в районі очисних споруд залежить від якості роботи їх персоналу. Тетяна ЗИМА. |