Табурищанський мамут: відкриття, яке змінило світову палеонтологію
Табурищанський мамут: відкриття, яке змінило світову палеонтологію
Сьогодні, 10:30
15 серпня Україна відзначає День археолога — свято всіх, хто досліджує минуле нашої землі. З цієї нагоди ми підготували матеріал про унікальну знахідку, яка понад сто років тому прославила наш край на весь світ — і яку потім заховали, замовчали та вкрали. У 1922 році під час прокладання залізничної колії біля Табурища — старовинного козацького села, на місці якого виріс сучасний Світловодськ — робітники натрапили на велетенські кістки. Так розпочалася одна з найдивовижніших і найдраматичніших наукових історій, пов'язаних із нашим краєм.
Знахідка виявилася першим у світі цілим скелетом степового мамута, або трогонтерієвого мамута (Mammuthus trogontherii) — одного з найбільших хоботних в історії Землі. Цей вид існував 600 000–370 000 років тому, у міндель-рисське міжльодовиків'я льодовикового періоду. Висота тварини сягала 4,5 метра, вага — до 10 тонн, а довжина бивнів у самців — до 5 метрів.
с. Табурище, 1922 рік. Робітники прокладають залізничну колію —
і натрапляють на велетенські кістки. Саме так відбулося одне з найважливіших
палеонтологічних відкриттів в історії.
Дослідженням знахідки зайнялася Ганна Василівна Закревська (1894–1974) — уродженка Полтавщини, яка навчалася в аспірантурі Інституту геології Всеукраїнської академії наук. Під її керівництвом скелет змонтували, і з 1925 по 1943 рік він експонувався у холі Геологічного музею Всеукраїнської академії наук — у будівлі, де нині розташований Національний науково-природничий музей Національної академії наук України.
Ганна Закревська біля змонтованого скелета табурищанського мамута у холі Геологічного музею Всеукраїнської академії наук у Києві. З 1925 по 1943 рік це було єдине місце у світі,
де можна було побачити повний скелет степового мамута.
Поруч із скелетом висіла картина-реконструкція тварини в натуральну величину, написана художником Іваном Сидоровичем Їжакевичем. За твердженням Національного науково-природничого музею, Закревська стала першою жінкою, яка здобула ступінь доктора наук та звання професора в межах української наукової установи.
Та доля Ганни Закревської і скелета степового мамута склалася драматично. У 1938 році вчену заарештували радянські каральні органи як «учасницю української націоналістичної організації». Вона провела у в'язниці та на допитах пів року, але не підписала жодного протоколу. Через пів року її звільнили. За твердженням геолога та історика науки Дмитра Єлисейовича Макаренка, який присвятив життя збереженню пам'яті про репресованих українських учених, слідчий, який вів справу, виявився колишнім студентом Ганни Василівни. Під час нацистської окупації дослідниця продовжувала працювати у геологічному музеї. У 1943 році вона емігрувала до Канади.
Ганна Василівна Закревська — палеонтологиня, яка дослідила унікальну знахідку з Табурища, вистояла в радянських застінках і у 1943 році була змушена назавжди залишити Україну.
Скелет також було втрачено. У листопаді 1943 року, у розпал Другої світової війни, відступаючи під ударами радянських військ, нацисти вивезли скелет з Києва разом з іншими цінностями наукових установ. Подальша доля знахідки — першого у світі цілого скелета степового мамута — досі невідома.
Листопад 1943 року. Відступаючи з Києва, нацисти вивозять цінності українських наукових установ. Серед вантажу — і скелет табурищанського мамута. Більше його ніхто не бачив.
Але є в цій історії деталь, яка довго залишалася поза увагою. Іван Григорович Підоплічко, засновник сучасного палеонтологічного музею, у своїй праці «Матеріали до вивчення минулих фаун УРСР» — де описував навіть найдрібніші кісткові знахідки з усієї України — сенсаційний скелет із Табурища не згадав жодним словом. Дослідники припускають, що це було свідоме замовчування: згадувати про наукову спадщину емігрантки Закревської для лояльного до радянської влади вченого було небезпечно.
Іван Підоплічко — засновник сучасного палеонтологічного музею в Києві.
Лояльний до радянської влади вчений описав тисячі знахідок з усієї України —
але табурищанський мамут у його праці не згадується. Дослідники вважають,
що це було навмисно.
Картина-реконструкція мамута, між тим, десятиліттями пролежала згорнутою у рулон на дні шафи заввишки 3,5 метра в одному з кабінетів музею — її випадково знайшли лише нещодавно. Зсередини полотно підклеєне газетою 1939 року.
Картина-реконструкція степового мамута в натуральну величину, написана художником Іваном Їжакевичем. Десятиліттями вона пролежала згорнутою у рулон на дні шафи в одному з кабінетів Національного науково-природничого музею — і була випадково знайдена лише нещодавно. Фото: «Стромата».
Втім, мамут із Табурища — далеко не єдина палеонтологічна знахідка у цьому краї. Восени 1921 року під час розвідкової експедиції по Наддніпрянщині тут побував Гнат Якович Стеллецький — уродженець Катеринославщини (нині Запорізька область), археолог, спелеолог і музеєзнавець, який у важкі часи рятував пам'ятки старовини, засновував музеї та читав лекції про українську минувшину. Коли у 43 роки він прибув на Крилівщину, то зробив тут одразу кілька важливих відкриттів.
Гнат Якович Стеллецький — археолог, спелеолог і музеєзнавець.
У 43 роки він об'їздив Крилівщину і залишив по собі цінні наукові звіти і відкриття.
У своєму звіті до Всеукраїнської академії наук від 8 серпня 1922 року Стеллецький описав знахідку цілого кістяка мамута з Варвариної балки під Криловом, виявленого ще у 1916 році під час будівництва залізничної гілки: «Розшукано цілого кістяка мамута з Варвариної балки під Криловим, виритого під час будування залізничної гілки у 1916 р. Кістки описано й у 11 скринях, вагою 72 пуди, відправлено Дніпром до Кременчука, а звідти до Києва, до музею Всеукраїнської академії наук».
Гнат Стеллецький фіксує у звіті відправку кісток мамута з Варвариної балки. Кістки було відправлено Дніпром до Кременчука, а звідти до Києва. Куди вони потрапили далі — невідомо.
Того ж сезону він розкопав ще одного мамута в Андрусівці, дослідив неолітичну стоянку на острові річки Тясмин та задокументував загалом сім мамутів в околицях, шість городищ і кілька стоянок кам'яної доби. Серед іншого, у своїх записах він згадує й «плиту на полі під с. Таборищем» — тобто ці землі він досліджував уважно.
Табурищанський мамут, мамут із Варвариної балки, знахідки мамутів в околицях Крилова, городища, стоянки кам'яної доби — і це лише те, що встигли задокументувати. Скільки ще кісток, артефактів і таємниць чекає під нашою землею — невідомо.