Страшне сусідство

19 серпня 2009

Інклюзионізм. Так по-науковому зветься тяга до „колекціонування”... сміття. Її найбільш яскраво описав Микола Гоголь у своїх „Мертвих душах”. Після чого „інклюзионізм” став більш відомий під назвою „Синдром Плюшкіна”. Але, той Плюшкін жив у власній хаті... А що робити, коли такий жах знаходься за стінкою багатоквартирного будинку? Як це багато років триває в одній світловодській багатоповерхівці...
В ці дні господиня десь завіялася на кілька днів (сусіди кажуть, вона періодично їздить до родичів десь у Московії). Але цього разу вона забулася перекрити воду у своєму помешканні... Коротше кажучи, наполохані сусіди покликали ЖЕКівського сантехніка, який у присутності свідків проник до „апартаментів” та, перекривши воду, врятував сусідів від затоплення. Хоча стеля на кухні нижньої квартири таки встигла набути бурого плямистого „забарвлення”. Паралельно з сантехніком, сусіди погукали й журналістів... А там!.. Впору гукати не провінційні мас-медіа, а негайно телефонувати Гіннесові!.. Про тарганів, що наче коні „дременули” на вихід, щойно сусідка відчинила двері тієї „нехорошої квартири” та про моторошний сморід не варто й казати... Коридор, проходи до кухні та кімнат до самої стелі(!) завалено сміттям*... Коробки, ганчір’я, ганчір’я і знову коробки, і знову ганчір’я! І так, говорять сусіди, триває вже десять років.
Їхню „заощадливу” сусідку (до речі, ще передпенсійного віку) божевільною не назвати, бо, за словами мешканців під’їзду, вона, зваживши на їх протести, вдень смітниками не шастає – вночі „промишляє”. І все, що знайде – до хати... Раз на два роки, з того, з дозволу сказати, житла вивозиться накопичений „скарб”. По вісім-десять вантажівок! Але ЖЕК, бідкаються сусіди, для цього може „мобілізувати” не всі свої кадри. Тому „місію” з очищення квартири вони майже повністю виконують самі - жбурляючи „нажите непосильним трудом добро” з балкона. А паралельно блюють від „ароматів” та вислуховують вереск „пані Плюшкіної” про те, що вона нормальна, порядна, інтелігентна тощо людина і, що вона знайде управу на таке „свавілля”.

ДЕ ШУКАТИ УПРАВУ?

Чому раз на два роки чиститься тая квартира? А тому, повідомив начальник ЖЕКу №3 Павло Яковлєв, до якого ми звернулися згодом, що не вистачає бюджетного фінансування. А подібних квартир на території ЖЕКу, окрім цієї, ще три нараховується. Але вивезення сміття, до речі, з санкції відповідних органів (як-не-як – приватна власність), зазначив начальник, це боротьба з наслідками – за півроку квартира площею у 60 квадратних метрів знову перетворюється на смітник, з „полчищами” пацюків та мишей під ним... Куди тільки, говорить Яковлєв, ЖЕКівці та мешканці того будинку не зверталися з вимогою ізолювати куди-небудь „громадяночку”, що несе, у повному розумінні слова, небезпеку для оточуючих. І що?.. Лише санепідстанція, після чергової „зачистки” дезінфікує квартиру. І все.

...За словами більш високого владного очільника - першого заступника світловодського міського голови Юрія Лукінського, захисту від такого небезпечного сусідства шукати, по суті, ніде. Те помешкання є приватизованим. А раз так, зазначив наш співбесідник, господар може робити там, що заманеться. Звісно, у рамках, що „вкладаються” у межі чинного законодавства. У даному випадку, складування сміття у власному (приватизованому) житлі не виходить за межі закону, підкреслив він. Інша річ – якісь форс-мажорні обставини. Наприклад - пожежа... Хоча тут, заступник мера перехрестився: уявіть картину, коли спалахнуть оті всі картонки та ганчірки – бікфордів гніт „відпочиває”... Хоча, підказав він, є для неборак-сусідів одна „шпаринка” – загальними зборами вийти з під ЖЕКівського підпорядкування і утворити ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків). У такому випадку громадяни стають колективними власниками всього будинку, включаючи як прибудинкову територію, так і місця спільного користування – підвали, під’їзди тощо. Лише тоді, на підставі загальних зборів, мешканці мають більше шансів захистити своє право на гідне існування. Ще газівники можуть поставити питання „руба”, коли, пробравшись через мотлох на кухню, побачать стан газової плити...

Але опісля розмови з наступним консультантом – юристом Максимом Патенком, з’ясувалось, що шансів убезпечити себе від „Плюшкіна” практично немає. Для цього „носія” потенційної суспільної небезпеки, потрібно офіційно визнати божевільним. Але разом з тим, наголосив правник, наразі, не совєтські часи: проведення психіатричної експертизи можливе лише за рішенням суду та за згоди самої особи, психічний стан якої викликає занепокоєння оточуючих.

...Хоча, у підсумку сказав юрист Патенко, у більшості зразкових демократичних країнах дієвість має закон, згідно якого, громадянин для проживання у власному (чи орендованому) житлі має отримати на це згоду своїх сусідів. А ми ж, начебто, демократична країна. А то й справді, якийсь нонсенс виходить: якщо ти божевільний – тебе ізолюють, якщо ні – отруюй і надалі життя оточуючим як в прямому, так і в переносному значенні цього слова...

Віталій АСАУЛЕНКО
На фото: Такий собі „охайний” коридорчик
*Враховуючи закон про недоторканість житла, фотографії зроблено з місця загального користування – під’їзду. Тобто, - не проникаючи безпосередньо до помешкання.