Актуальні питання в умовах воєнного стану. Зміни до трудового законодавства

Що змінилося у трудовому законодавстві?

1. У попередній редакції Кодексу законів про працю у статті 119 було зазначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, …, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

У новій редакції кодексу словосполучення "середній заробіток" виключено, тож тепер за такими працівниками зберігається лише місце роботи і посада.

2. Підстави припинення трудового договору доповнено наступними:

• смерть роботодавця — фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою;
  
• смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;
  
• відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
  
• неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та
• технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
  

3. Вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:

• про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;
  
• не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п’яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
  

4. Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.