Фетісови — руйнівники стереотипів

Мало-помалу 14 лютого, День закоханих, став для українців якщо не улюбленим, то популярним святом, яке, може, й не святкують, але в усякому разі пам’ятають і говорять про нього. "Вісник Кіровоградщини" вирішив теж відсвяткувати День святого Валентина у найбільш приємний для себе спосіб — зустрітися і поговорити із закоханими парами з різних куточків Кіровоградщини. Основна теза, яка звучатиме на початку розмови — "Кохання живе три роки". Цю думку сучасний французький прозаїк Фредерік Бегбедер взяв за основу свого роману, який вийшов 1997 року, та зробив її заголовком твору. "У перший рік меблі купують, на другий рік меблі переставляють, на третій рік меблі ділять" — ось як розмірковує герой твору про тривалі стосунки. Наші герої розкажуть, скільки років живе їхнє кохання і що вони думають з приводу тези у назві культового роману.

Світловодці Сергій та Віра Фетісови разом 21 рік. Вони обоє підприємці, виховують двох синів, не погоджуються із французьким письменником і, за їхніми словами, вони зруйнували ще як мінімум два стереотипи, які існують у суспільстві.

Один з них — різниця у віці шкодить стосункам ("нерівний шлюб"), другий — ранній шлюб приречений на коротке життя. Сергій та Віра, які родом зі Світловодська, познайомилися на міському пляжі, де активно проводили дозвілля: плавали, засмагали і грали у волейбол — кожен у своїй компанії. Дівчині було 16, а хлопцеві — 27.

На думку Віри, пляж — це ідеальне місце для знайомства — можеш і добре розгледіти зовнішність людини, і побачити, як вона спілкується та поводить себе зі своїми приятелями. Пройшовши такий зоровий тест, другим важливим етапом є визначення: розумний твій об’єкт симпатії чи ні. (І якщо ні, то позитивні результати першого тесту вже не мають жодного значення).

Віра була відмінницею, ініціаторкою та організаторкою усіх заходів у класі, якій подобалися стрункі хлопці, котрі при цьому вміли грати на гітарі й були душею компанії. Сергій на час знайомства з Вірою вже відслужив в армії (Азербайджан і Грузія), закінчив Київський політех і працював радіоінженером-конструктором на Радіозаводі. Смаки співпали, зародилася взаємна симпатія, але стосунків ще не було.

Одного разу Сергій прийшов до себе додому і побачив там Віру. Як з’ясувалося, школярка прийшла до його сестри, котра проходила студентську практику у класі, де навчалася Віра, — викладачка й учениця разом готували новорічний сценарій.

"До речі, захоплення музикою стало ще одним плюсиком Сергію, — говорить Віра, — бо мій тато був меломаном і у нашому домі завжди лунала музика. Тож наше кохання не могло тривати лише три роки, бо нас об’єднують спільні захоплення".

Віра: — Випускний, вступ до вишу, різниця у віці — багато незвичних речей склалося в одне, батьки (особливо мама) увесь час переживали під загальним "як же воно буде?". Тож можна сказати, що переломним моментом у розвитку наших стосунків відіграла моя бабуся Галя, у якої з дідусем Іваном теж була різниця у віці 11 років. Наші стосунки розвивалися, і мені було все складніше визначатися зі своїм майбутнім — випускний на носі. Я однозначно хотіла вчитися далі, і Сергій як надзвичайно цілеспрямована людина підтримував мене у цьому. Тож 14 вересня відбулося весілля, а наступного я дня замість весільної подорожі вирушила у Кіровоград на першу настановчу сесію, оскільки обрала заочну форму навчання, щоб не розлучатися з коханим надовго.

Наш син Володимир народився у 1997 році, коли я навчалася на другому курсі. Я, він і моя мама їздили на довгі сесії. Близькі мені так допомагали, що я добре вчилася і мені навіть пропонували перейти на стаціонарну форму навчання, а потім — вступати до магістратури. Але я зробила вибір на користь сім’ї і на ці пропозиції не пристала. По закінченні вишу я прийшла працювати вчителькою англійської у рідну школу. Спочатку мені усе дуже подобалося, а потім я стала помічати різницю між часом, який я приділяю підготовці до уроку, і оплатою праці вчителя та часом і прибутками у підприємця. Порівнювати було з чим, бо у 1995 році Сергій з другом поступово почав будувати власну справу — оргтехніка та її ремонт і обслуговування, — якою займається і сьогодні.

Я амбіційна людина, тому повідомила Сергієві, що розпочинаю пошуки нової роботи. Але роботу змінила не відразу: чотири роки пропрацювала у школі, потім у 2005 у нас народився син Олександр (Сергій був присутнім на пологах). З декрету у школу я вже не повернулася — ми розпочали будувати кав’ярню "Ласкава". Доки я перебувала у декретній відпустці, чоловік після своєї роботи вночі працював над облаштуванням з нуля "Ласкави", яка розпочала роботу 2008 року. Зараз дивуюся, як тоді ми витримали такий ритм життя і такі навантаження. Мені подобається у Сергієві те, що коли він побачить ситуацію, то буде думати, як її вирішити. Він хотів, щоб дружина була задоволена, а до того ж виконав моє бажання: амбіційна? хочеш гроші заробляти? — заробляй! дам тобі не рибу, а вудку. Можна сказати, що кав’ярня — мій бізнес, оргтехніка — бізнес чоловіка, але якщо мені вкрай необхідна допомога, то залучаю до неї Сергія, хоча намагаюся робити це якомога рідше і не перекладати свої клопоти на плечі чоловіка. Але знаю, наприклад, якщо електрику лагодитиме Сергій, то він зробить це найкраще, адже робитиме для себе, окрім того він перфекціоніст, як і я. А я або роблю добре, або не роблю взагалі, хоча інколи це й шкодить справам.

Сергій: — На початку наших стосунків я завжди запрошував Віру в усі подорожі, в усі компанії, для того щоб вона відразу бачила коло мого спілкування, коло моїх інтересів, навіть про скелетів у шафі відразу розповів, щоб потім не виринуло ніяких підводних каменів. Я показував усі свої емоції для того, щоб Віра бачила мене різного. Життя так розпорядилося, що протягом усього життя зупинятися просто не було змоги — як закрутилося, так жодної зупинки між діями та вчинками. У нас не було часу на сентименти: потік подій був надзвичайно цікавим. Наприклад, перша сімейна поїздка відбулася, коли старшому синові виповнився рік. Зателефонував кум:

"Ми у Болгарії, тут класно, приїздіть до нас".

Факсом нам вислали запрошення, сина залишили батькам, сіли на "Жигулі"-вісімку і через 28 годин були там.

Віра: — Кажуть, подивися, які стосунки у сім’ї чоловіка, — твої стосунки будуть такими самими. Це дійсно так. Батьків Сергія я називаю тато і мама. І вони, і мої батьки в усьому нам допомагали. І зараз варто мені було лише порозмірковувати про креативну ялинку у кав’ярні, як через пару днів тато Сергія зателефонував йому, щоб той забрав вже готове стильне деревце.

Сергій: — Підприємцю неможливо 100% перемикатися з роботи на дім, бо відповідаєш і за підлеглих, і за роботу, яка сама не зробиться. Наприклад, цього року Нового року у нас майже не було: баристи у "Ласкаві" захворіли, і Віра працювала за стійкою сама.

— Як 21 рік ми терпимо одне одного, ви хочете запитати? — сміється Віра. — На мою думку, важливо розуміти, що людина хоче від тебе і від чого отримує задоволення. І це слід дати. Тому якщо Сергій знає, що я люблю, коли мені приділяють увагу, то завжди робить те, що мені приємно. Зокрема, готує ранкову каву.

Сергій: — Насправді я дуже хитрий. Віра хоче лише каву, а я хочу приготовані сніданок, обід і вечерю, випрані сорочки і щасливі обличчя дітей. Тому мені неважко приготувати каву, адже натомість я отримаю набагато більше (сміється).

Віра: — У сім’ї існує розподіл обов’язків, і господарство дійсно за мною. Але якщо чоловік бачить, що я втомилася, йому не складає труднощів приготувати їжу чи виконати іншу хатню роботу. З роками я набула здібності про усе-усе домовлятися, особливо у побуті. Побут не повинен руйнувати стосунки. І ще важливо мати сімейні традиції. Так, у нас не заведено відпочивати нарізно: разом ми щонеділі ходимо до лазні, взимку їздимо у Карпати кататися на лижах, влітку це теж активний відпочинок. Секс теж важливий у стосунках, адже людям має бути приємно одне з одним. А ще про будь-що, що мені не подобається, я завжди говорю вголос, а також виконую те, про що мене просить Сергій. І я за партнерські стосунки у сім’ї, тільки вони не вбивають шлюб. На моє переконання, любов — вона всередині і її слід вирощувати.

Сергій: — Ось мої постулати тривалих стосунків.

В основі стосунків має лежати кохання, а не звичайна симпатія.
Побут не повинен вбивати сім’ю, тому чоловікові слід потурбуватися про гідні умови життя.
Ідеального співпадіння не буває, тому сварки неминучі, але слід шукати компроміс.
Кожен із подружжя має бути наповнений любов’ю, щоб дарувати її своїй сім’ї.
Усі мають бути зайняті, самореалізовуватися: якщо місяць дивитися у кохані очі, то вони перестануть згодом бути такими. Тому зранку слід іти добиватися поставлених цілей, а увечері ділитися радістю перемог з коханими очима.
Чоловікам не слід забувати, що жінки люблять, коли їм роблять приємні речі.
Підтримувати стосунки — це складна робота, але якщо ти вирішив це робити, то це слід робити постійно.

І якщо багато стереотипів Фетісови спростовують, то одну житейську мудрість вони виконують і, я б сказала, перевиконують: Сергій і Віра народили і виховали двох синів, посадили 33 дерева і зараз будують будинок, до якого приїжджатимуть їхні онуки.

Бесіду записала і вела Тетяна Юганова