«Якими страшними були бої, яким страшним було кровопролиття...»
28 жовтня до Вічного вогню поклали квіти ті, хто через десятиліття проніс пам’ять про ратний подвиг визволителів. 64 роки тому з української землі було вигнано останнього фашиста. Час невблаганний, і, на жаль, щороку ветеранів та учасників війни стає все менше й менше. Можливо, через це їхні спогади про лихоліття є надзвичайно цінними. А вони розповідають про воєнні роки так, ніби все це було вчора...
На пам’яті учасника звільнення України від німецько-фашистських загарбників, а також визволителя м. Новогеоргіївська контрадмірала Миколи Йосиповича Борисенка багато військових історій. 28 жовтня, біля Вічного вогню, він розповів писутнім про визволення Новогеоргіївська: "...Звільнення нашого району почалося в ніч з 30 вересня на 1 жовтня 1943 року. Підполковник Самсонов вишиковує на лівому березі два батальона, які були малочисельними та виснаженими боями за Україну, і говорить: "Нам наказано сьогодні вночі здійснити десант через Дніпро. Переправних засобів немає, будемо все робити з очерету". У лівобережному селі вдалося знайти одного човна, решту – робили з очерету. За наказом полковника, першими повинні піти ті, хто вже брав участь у боях, ті, хто вміє плавати, а головне – вони повинні бути добровольцями, адже це перший перехід через Дніпро!
Самсонов розповів про можливі труднощі, про те, що ніхто нікому на воді допомагати не буде. Але головна мета – захват плацдарма на західному березі Дніпра – повинна бути досягнута. Після цього командує: "Добровольці – крок вперед!", і всі до єдиного зробили крок. Але підполковник сказав, що, певно, його не зроозуміли, це стосується тих, хто вміє плавати, хто готовий до труднощів. Але і наступного разу крок вперед зробили всі. Ось яка була готовність до самопожертви...".
Тоді молодшого лейтенанта М. Борисенка призначили комісаром першого переходу через Дніпро. Разом з командиром він відбирав добровольців. Ті, кого не взяли, були дуже засмучені, навіть ображалися.
...В перший десант пішли 28 осіб. На плотах – міномети, боєприпаси, кулемети, патрони та добовий запас харчів. Солдати мали пливти і все це штовхати. Німці все-таки виявили наших солдат, почався обстріл. Дніпро кипів... З 27 до західного правого берега дійшли тільки семеро, з них – троє поранені.
"Якими страшними були бої, яким страшним було кровопролиття, – говорить М. Борисенко, – але головне завдання: відкрити шлях основним силам дивізії – було виконане...".
Певно, кожен учасник ВВв може пригадати свої воєнні роки, і це свідчить лише про те, що час не стирає з пам’яті ту лиху годину...
"СВ",
Богдан Дроздов (фото)
Самсонов розповів про можливі труднощі, про те, що ніхто нікому на воді допомагати не буде. Але головна мета – захват плацдарма на західному березі Дніпра – повинна бути досягнута. Після цього командує: "Добровольці – крок вперед!", і всі до єдиного зробили крок. Але підполковник сказав, що, певно, його не зроозуміли, це стосується тих, хто вміє плавати, хто готовий до труднощів. Але і наступного разу крок вперед зробили всі. Ось яка була готовність до самопожертви...".
Тоді молодшого лейтенанта М. Борисенка призначили комісаром першого переходу через Дніпро. Разом з командиром він відбирав добровольців. Ті, кого не взяли, були дуже засмучені, навіть ображалися.
...В перший десант пішли 28 осіб. На плотах – міномети, боєприпаси, кулемети, патрони та добовий запас харчів. Солдати мали пливти і все це штовхати. Німці все-таки виявили наших солдат, почався обстріл. Дніпро кипів... З 27 до західного правого берега дійшли тільки семеро, з них – троє поранені.
"Якими страшними були бої, яким страшним було кровопролиття, – говорить М. Борисенко, – але головне завдання: відкрити шлях основним силам дивізії – було виконане...".
Певно, кожен учасник ВВв може пригадати свої воєнні роки, і це свідчить лише про те, що час не стирає з пам’яті ту лиху годину...
"СВ",
Богдан Дроздов (фото)
