Чиста, красива територія з ошатними будівлями, авто і велосипедними стоянками, екзотичними деревами, зеленими газонами, квітниками і навіть з фруктовим садом і городом. Щоб пройтися між цехами, управлінням, їдальнею, чоботи не потрібні! До всіх корпусів ведуть бетонні доріжки.

Думаю, кожному зрозуміло — щоб дозволити собі таку красу, потрібно не тільки любити комфорт, але й добре заробляти. За підсумками роботи заводів ТДВ "Об’єднання Дніпроенергобудпром" за 5 місяців 2015 року — ДП "Завод ЗБВ" — беззаперечний лідер!

Як вдалося досягти таких результатів? З цим запитанням звертаємося до директора заводу Михайла Литвиненка.





Краще один раз побачити, чим сто разів почути! Цією народною мудрістю ми вирішили скористатися і вирушили з директором заводу у подорож по території заводу. Перший висновок, до якого ми дійшли, такий: тут все робиться для людей; другий — директор пишається успіхами колективу.



Фруктовий сад зі 150 дерев вражає: деревця персиків, слив, яблук — маленькі, карликові, а плодів безліч! Опікується садом, а ще красивими клумбами Володимир Помазан. Сьогодні він вже зібрав урожай і здав його до заводської їдальні.



Відвідуємо магазин, що розташувався на першому поверсі їдальні. Майже міні-маркет, тут є все для дому і сім’ї. Дуже зручно для господинь, все можна придбати в обідню перерву.



Заходимо до їдальні. Нас зустрічають дві привітні жінки, показують меню. Тут гроші не "ходять", за обіди усім працівникам щодня платить завод, а за шкідливі умови праці ще й видають по півлітра молока. Як у старі часи… Тут завжди є фрукти і овочі з власних саду і городу. Все, що вирощується на території заводу, використовується у їжу, а залишки закладаються до овочесховища, фрукти — до морозильних камер, консервуються компоти.



Йдемо на город. Там, не покладаючи рук, трудиться лише одна жінка Люда Лисенко — машиніст мостового крану. Результати її роботи вражають! Виноград, чорна смородина, малина, цибуля, картопля, помідори, огірки, морква, буряк — все буяє.





Уявіть собі, що колись на місці цього городу, фруктового саду, квітників були звалища відходів будівельних матеріалів, залізобетону, які збиралися десятками років!..

Вирушаємо до цеху №1. До нас приєднується Григорій Педько — головний інженер заводу.



Заходимо до формувального відділення цеху, дивимося, як виготовляються аеродромні плити марки ПАГ 14 для військової частини з міста Василькова Київської області. Заступник начальника цеху Олександр Шаповал пильно слідкує за роботою бригади формувальників Максима Демченка. Відчувається, що робота у чоловіків важка і дуже відповідальна, але мати її щодня — велика вдача для жителя нашого міста.