Ініціативна група у складі колишніх працівників підприємства, а тепер добре знаних у місті підприємців: Лева Брагінського, Олександра Губарєва, Анатолія Фаєрмана, В’ячеслава Половнєва, Алли Дімури та інших на чолі з Володимиром Демченком вирішили зібрати людей на святкування піввікового ювілею заводу і запросити на урочистості директора Степана Вагановича Терзіяна, попередньо ініціювавши присвоєння йому звання "Почесний громадянин міста Світловодська". Їм це вдалося повною мірою.

На оновлену, святково прикрашену сцену концертної зали вийшла ведуча Любов Литвиненко, вона ж у минулому — керівник художньої самодіяльності цього підприємства і нагадала присутнім про історію створення у 1964 році, саме 4 жовтня заводу радіотехнічної апаратури і подякувала оргкомітету, який зібрав заводчан різних поколінь на ювілейний захід.


Від організаторів урочистостей слово надали Володимиру Демченку, котрий пройшов за заводі трудовий шлях від техніка-конструктора до першого заступника голови правління ВАТ "Олімп" — директора виробництва. Володимир Іванович привітав присутніх зі святом і зробив великий екскурс в історію підприємства. Згадав про першопрохідців: Довгаленка, Пасічного, Анцибора, Столярова, Яковенка, Шарова, Бульбу, Петрова, Шуляка, завдяки яким 1965 року заводом була випущена перша продукція. Назвав поіменно 11 випускників Харківського політехнічного інституту, які перетворилися на потужний мозковий десант, що висадився 1967 року на підприємстві: Бондаренка, Лук’янчикова, Белякова, Голованя, Павлова, Животька, Раєвського, Коваленка, Пархоменка, Воїнова, Ревенка. Відзначив оратор і директорів заводу різних часів: Щепетова, Чернова, Хірного, Терзіяна, Винокурова, під керівництвом яких розбудовувався завод і місто Світловодськ разом з ним.




Далі присутній на святі міський голова Юрій Котенко вручив нагороду 80-річному Степану Терзіяну, який нині мешкає у м. Харкові і звертаючись до зібрання сказав:




Нового Почесного громадянина Світловодська привітав колишній працівник радіозаводу, депутат міської ради Іван Маліновський. Він відзначив відповідальне ставлення Степана Терзіяна до ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС.



З великим букетом троянд на сцену вийшов депутат міської ради Михайло Бур’янський — президент міського відділення УСППР, колишній директор дочірнього підприємства "Олімп-Транс" і теплими словами привітав Степана Терзіяна.


Ведуча нагадала присутнім скільки всього було побудовано заводом за десятки років: 22 житлових будинки, 3 дитячих садка, ПТУ (нині ЗОШ №9), 3 гуртожитки, 2 будинки сімейного типу, піонерський табір "Хвиля", вантажний і пасажирський автопарки, 5 дачних кооперативів і багато чого іншого.

Одним з ключових моментів заходу стала хвилина мовчання в пам’ять заводчан, які відійшли у вічність. Зазвучала фонограма пісні "Сгорая, плачут свечи" у виконанні покійного Валерія Семерджі…


Знову лунали привітання з ювілеєм від тих, хто починав свій трудовий шлях на радіозаводі. Лев Брагинський — директор фірми "Ескулап" виріс тут від майстра до начальника цеху №11, говорив з трибуни зі сльозами на очах:




Алла Дімура пройшла трудовий шлях від нормувальника до завідуючої відділом цінних паперів, нині — директор товариства "Константа — Імпекс" дякувала своїх вчителів і прозою, і віршами.



Попов Василь Васильович — колишній директор з виробництва, нині активний пенсіонер розповів про сумніви деяких людей напередодні заходу: "Хоч 200 людей зберуться?" і дуже дякував присутніх за повну залу.


Микола Литвиненко — головний художник — дизайнер всіх культурних споруд заводу дякував за високу честь виступити з трибуни святкового заходу:



Іван Маліновський, голова ГО "Союз "Чорнобиль" підкреслив велику кількість вихідців з радіозаводу у різних сферах життєдіяльності міста і підсумував:


Альона Гуртова, колишній бухгалтер гуртожитків "Олімп", нині директор ПРАТ ТРК "Веселка", депутат міської ради привітала колектив зі святом і нагадала слова Степана Терзіяна про себе:




А Петро Кіндра — директор заводу металоконструкцій, депутат міської ради не тільки привітав ювілярів від імені колективу "Дніпроенергобудпром", а і вручив матеріальне заохочення шістьом ветеранам радіозаводу.



Костянтин Каспров, депутат міської ради, привітав колектив підприємства, на якому працював його батько, а він сам розпочав свою спортивну кар’єру.


Поречкін Анатолій Миколайович працював старшим майстром цеху №3 і, вийшовши на сцену, пригадав як вони "копали до руди", організовуючи роботу у вихідні дні під керівництвом директора Степана Вагановича Терзіяна.



Сергій Тишко працював на заводі чистих металів десятки років, тому вітаючи колишніх "сусідів" з ювілеєм, пригадав, як працівники двох потужних підприємств подружилися і поріднилися. А успіхів обидва колективи досягали завдяки геніальним директорам — високоінтелектуальним і відповідальним, а ще ревнивим до того, що зроблено "сусідом". Тож і будували місто, змагаючись, хто більше.


Теплу і зворушливу атмосферу в залі створювали талановиті артисти Палацу культури, багато з них своїх перших успіхів на сцені досягли на радіозаводі: танцювальний ансамбль ветеранів "Вогник", Василь і Надія Кузьменки, вокальні ансамблі "Відлуння", "Сударушка", "Голубка", "Явір", "НІКО", Галина Мінєнок і Євдокія Данильченко, танцювальний ансамбль Ніни Шейченко, Наталія Сандрак...

А фінальним акордом урочистостей стала пісня "Я люблю тебя, жизнь", але в ній звучали інші слова: "Я люблю свой завод, где прошли мои лучшие годы". Ветерани підприємства співали разом з талановитими артистами…