Рейд заступника начальника пожежно-рятувальної частини №17, старшого лейтенанта служби цивільного захисту Сергія Предзимірського та інспектора, капітана служби цивільного захисту Яніни Любецької по Дніпру, в районі вулиці Обсерваторної відбувався на наших очах. Ми з задоволенням відгукнулися на запрошення відвідати рятувальну станцію і поспілкуватися з рибалками.



Зрозуміло, що зима не краща пора року для "походу" на міський пляж. Саме тут років 60 тому побудували рятувальну станцію. Хатинка і досі стоїть і виконує свою функцію. Тут працюють, чергують у стані повної "бойової" готовності 8 людей: начальник Микола Дема, чотири водолази, два водія і фельдшер. Всі в одній кімнаті. Топиться піч, у приміщенні тепло і затишно.

Оскільки начальник наразі у відпустці, нас радо зустріли фельдшер Іван Петриченко, водії Валентин Марченко та Сергій Норець, показали місце своєї роботи, знаряддя праці і розповіли про суворі будні.



З сумом згадують:





Іван Петриченко три роки слідкує за здоров’єм водолазів і водіїв, закінчив медучилище і курси при академії ім. Нахімова у Севастополі. Робота йому подобається за виключенням, тих днів, коли доводиться піднімати з води трупи. Минулого року таких випадків було чотири, цього року бог милував. Товщина криги доходить до 60 сантиметрів, поки що нікого рятувати не доводилося.



Валентин Марченко працює на станції дев’ять років, його робоче місце за кермом УАЗа.



Сергій Норець, працює 8 років, свого часу закінчив річкове училище у далекому Хантимансійську. Йому дісталася більш сучасна техніка — катер на повітряній подушці — аерогліссер "Пегас", який рухається і по воді, і по снігу. Техніка готова вирушити в дорогу миттєво, але сьогодні виїжджати не будемо. Для чого бензин палити? І то вірно.



Чотири водолази працюють через три доби, коли є потреба, їх викликають. Нам показують гідрокостюми, акваланги і ополонку, у яку занурюються водолази регулярно, щоб не втратити навичок.





По трапу спускаємося на лід.



Рухаємося у напрямку скупчення рибалок.



Сергій Предзимірський та Яніна Любецька одразу ж стають до роботи. Роздають чоловікам яскраві листівки, дають поради щодо правил поведінки на льоду. Намагаються дізнатися, чи не бояться рибалки виходити на лід? Чи траплялися з ними надзвичайні пригоди? Чи знають вони, як поводитися в таких випадках, як рятуватися?





Ми ж цікавимося уловом і настроєм.



Григорій спіймав 6 густерів за півтори години, ходе на зимову риболовлю щороку.



Іван Микитович ловить рибу все життя. Сьогодні у нього 4 рибки: 2 тарані і 2 густера. Мороз охоту до риболовлі не відбиває, а дружина може, жартує чоловік — суворий на вигляд, як вікінг.



Віктор на роз’яснювальну роботу реагує просто: "Я в курсі дєла! Я — колишній рятувальник". Придивляємося, у нього і форма схожа. Сьогодні він ще нічого не спіймав, але вірить у те, що все попереду і не здається.



Олександр Олександрович на льоду з самого ранку. Запитуємо його: "Ловите рибу на вечерю собі чи хочете пригостити кішку?" Відповідає: "Собі, до пива! Краще сухої тарані нічого не має!" Олександру доводилося провалюватися крізь лід. Але він швидко зорієнтувався, перекотився подалі від краю і хутко помчав додому. Того року вже ловити рибу не ходив. Злякався, звичайно, та і сезон добіг кінця.



Користуючись нагодою і присутністю журналістів, Сергій Предзимірський звертається до всіх рибалок:





А Яніна Любецька продовжує:





Рейд закінчився. Ми отримали задоволення від спілкування з рятувальниками і рибалками. Можна було б і поставити крапку. Але залишилося запитання щодо зданого на металолом майна рятувальної станції, на яке погодився відповісти начальник Світловодського міськрайвідділу У ДСНС України у Кіровоградській області Ярослав Любецький:



Чи підтримає міська влада рятувальників? Це питання залишається відкритим.



Так виглядає база Клуба юних моряків