7 січня православні Світловодська відзначили одне з головних релігійних свят — Різдво Христове
7 січня 2014 року, у день Різдва Христового — великого і світлого свята у християнському календарі, другого у ієрархії празників, одного з двонадесятих свят — Кафедральний Свято-Покровський собор у Світловодську був вщент заповнений прихожанами, які прийшли на ранкове святкове Богослужіння.
^ Реклама ^Собор помітно причепурився до Різдва: на колокольні з головного фасаду появилися ікони, яких раніше не було, бокові входи прикрашають вишукані перила, двір, як завжди, сяє чистотою. Всередині Храм прикрашає ялинка, що символізує вічне життя, а сама традиція наряджати різдвяну ялинку пов’язана з образом райського дерева, багатого на плоди.
Святкову літургію служили глава Богослужебної комісії Олександрійської єпархії, благочинний Світловодського і Онуфріївського районів, настоятель Свято-Покровського собору протоієрей Олександр Коваленко; прес-секретар, глава Інформаційно-просвітницького відділу та Екзаменаційної комісії Олександрійської єпархії протоієрей Віталій Коваленко; протоієрей Євген Мільченко; ієрей Артур Холоденко; діакон Сергій Головчанський; діакон Олександр Кувика.
Надзвичайну урочистість Богослужінню додавали три змішаних хори, один чоловічій (організований два тижні тому), дитячий хор під керуванням регентів: Наталія Бойко (професійний нотний), Лариса Михайленко (два малих хори), Галина Головчанська (дитячій та чоловічій).
Протягом священнодійства віруючі мали змогу перегортати сторінки історії народження Ісуса Христа:
Настоятель собору протоієрей Олександр Коваленко звернувся до прихожан з промовою:
Після завершення Богослужіння відбулося таїнство Святого причастя, яке вважається головним засобом підтримки душевних сил людини. Оскільки віруючі люди впевнені, що регулярне причастя — запорука духовного та тілесного здоров’я дитини, до священнослужителів, яким було довірено це таїнство, вишикувалась велика черга і дітей, і дорослих.
У святі Різдва Христового тісно переплелися церковні і народні традиції. Серед останніх — колядки. Тож після святого причастя ми мали можливість насолодитися чудовим виконанням колядок дитячим та чоловічім хорами. Колядка "Зірка в небі ясно засіяла" у чудовому виконанні новоствореного чоловічого хору, до складу якого входять і священнослужителі собору, сприймалася нами, як життєва програма на Новий рік:
Впевнена, що той, хто зміг відчути радість свята, буде жити цим почуттям довго, можливо, цілий рік, до наступного Різдва, а святковий настрій допоможе долати труднощі і всілякі негаразди.
Олександр Коваленко
Святкову літургію служили глава Богослужебної комісії Олександрійської єпархії, благочинний Світловодського і Онуфріївського районів, настоятель Свято-Покровського собору протоієрей Олександр Коваленко; прес-секретар, глава Інформаційно-просвітницького відділу та Екзаменаційної комісії Олександрійської єпархії протоієрей Віталій Коваленко; протоієрей Євген Мільченко; ієрей Артур Холоденко; діакон Сергій Головчанський; діакон Олександр Кувика.
Надзвичайну урочистість Богослужінню додавали три змішаних хори, один чоловічій (організований два тижні тому), дитячий хор під керуванням регентів: Наталія Бойко (професійний нотний), Лариса Михайленко (два малих хори), Галина Головчанська (дитячій та чоловічій).
Протягом священнодійства віруючі мали змогу перегортати сторінки історії народження Ісуса Христа:
"Згідно з євангельським переказом, коли римський імператор Август, який правив Іудеєю, оголосив перепис населення, і кожен повинен був записатися саме там, звідки був родом, — праведний Йосип вирушив із зарученою з ним Пресвятою Дівою Марією до свого рідного міста Віфлеєма.
У готелі не виявилося вільних місць, тому Йосип і Марія знайшли притулок у печері, куди заганяли домашніх тварин (давньослов’янською — вертеп). У цьому вертепі й народився Ісус. Немовля Богородиця поклала в ясла.
Першими вклонитися Богу, що втілився, прийшли пастухи, яких сповістив Ангел. Слідом за ними прийшли волхви (східні мудреці-язичники), які дізналися про диво з появи на небі незвичайної зірки. Ця зірка привела волхвів до місця Народження Ісуса і тому іменується Віфлеємською".
У готелі не виявилося вільних місць, тому Йосип і Марія знайшли притулок у печері, куди заганяли домашніх тварин (давньослов’янською — вертеп). У цьому вертепі й народився Ісус. Немовля Богородиця поклала в ясла.
Першими вклонитися Богу, що втілився, прийшли пастухи, яких сповістив Ангел. Слідом за ними прийшли волхви (східні мудреці-язичники), які дізналися про диво з появи на небі незвичайної зірки. Ця зірка привела волхвів до місця Народження Ісуса і тому іменується Віфлеємською".
Настоятель собору протоієрей Олександр Коваленко звернувся до прихожан з промовою:
"Христос народився!
Від нині Бог перестав бути прихованим від людей. Стало зрозумілим все таємне у Священному Писанні. І це не дивно, адже Він явився серед людей. Доки Господь перебував на Небі, доки Він почивав у Своїй всемогутності: "Сидячи у славі на престолі Божества", до тих пір ніхто не знав Його сокровенного, Його таїн, не знали навіть Його найближчі святі Ангели: "Від віку приховане і Ангелам невідоме таїнство". Коли ж Він зійшов з Неба на землю, коли став перебувати серед людей, тоді про Його сокровенне, про Його тайни заговорили не тільки набожні люди, як святий Йосип, праведна Саломія, не тільки царські особи, наприклад, три східних царя, але, навіть, і пастухи говорять "про те, що було сповіщено їм про Младенця Цього".
Отже, відкрилися тайни Божі, і Церква нині славословить: "Таїнство дивне бачу і преславне". Що може порівнятися з ним? Ціле небо і сонце, луна і зірки, вся могутність Божа вмістилася в один маленький вертеп! "Небо-вертеп". Цілий лик Херувимів, число яких безкінечне, на яких почиває Бог, — всі вони уступили свою роль одній Діві, Пречистій і Преблагословенній Діві Марії! "Престол херувимський — Діва". Всі незліченні, неоцінені, невмістимі Божі скарби і багатства поміщені у тісні ясла, вміщені і покриті пригоршнею сіна!
Яка невимовна любов Божа! Єдинородний Син Божий, що мав славу Божественну ще до створення світу, приймає на себе єство людське; Той, що є сяянням слави Отця, умаляється до виду раба. Цар царів, що має престолом небо і підніжжям землю, не знаходить місця в палатах царських і покладається у вертепі — місці життя безсловесних тварин; Той, котрий покриває все небо хмарами, повивається убогими пелюшками і спить на сухій траві.
Воістину Спаситель як людина на землі народився! Для чого? — Щоб ми получили життя через Нього, щоб ми увійшли в міру повного віку Христового. Христос народився як людина для того, "щоб ми жили Ним" і тим самим наповнили Богом і душу, і тіло. А це зручніше досягається молитвою і постом, доброчинністю, смиренням, простотою, премирною любов’ю християнською, які очищають нас і дають можливість вселитися у наше серце Преславному Богомладенцю. Навіщо нам це? — Бо все, чим є людина, що є людським досконало живе, трудиться, мислить, відчуває, стає істинно-людським (як образ божий), входить у безсмертя і вічність, обожається — тільки у Богомладенці, тільки через Його народження у наших серцях.
Христос народився! Славимо Його!"
Від нині Бог перестав бути прихованим від людей. Стало зрозумілим все таємне у Священному Писанні. І це не дивно, адже Він явився серед людей. Доки Господь перебував на Небі, доки Він почивав у Своїй всемогутності: "Сидячи у славі на престолі Божества", до тих пір ніхто не знав Його сокровенного, Його таїн, не знали навіть Його найближчі святі Ангели: "Від віку приховане і Ангелам невідоме таїнство". Коли ж Він зійшов з Неба на землю, коли став перебувати серед людей, тоді про Його сокровенне, про Його тайни заговорили не тільки набожні люди, як святий Йосип, праведна Саломія, не тільки царські особи, наприклад, три східних царя, але, навіть, і пастухи говорять "про те, що було сповіщено їм про Младенця Цього".
Отже, відкрилися тайни Божі, і Церква нині славословить: "Таїнство дивне бачу і преславне". Що може порівнятися з ним? Ціле небо і сонце, луна і зірки, вся могутність Божа вмістилася в один маленький вертеп! "Небо-вертеп". Цілий лик Херувимів, число яких безкінечне, на яких почиває Бог, — всі вони уступили свою роль одній Діві, Пречистій і Преблагословенній Діві Марії! "Престол херувимський — Діва". Всі незліченні, неоцінені, невмістимі Божі скарби і багатства поміщені у тісні ясла, вміщені і покриті пригоршнею сіна!
Яка невимовна любов Божа! Єдинородний Син Божий, що мав славу Божественну ще до створення світу, приймає на себе єство людське; Той, що є сяянням слави Отця, умаляється до виду раба. Цар царів, що має престолом небо і підніжжям землю, не знаходить місця в палатах царських і покладається у вертепі — місці життя безсловесних тварин; Той, котрий покриває все небо хмарами, повивається убогими пелюшками і спить на сухій траві.
Воістину Спаситель як людина на землі народився! Для чого? — Щоб ми получили життя через Нього, щоб ми увійшли в міру повного віку Христового. Христос народився як людина для того, "щоб ми жили Ним" і тим самим наповнили Богом і душу, і тіло. А це зручніше досягається молитвою і постом, доброчинністю, смиренням, простотою, премирною любов’ю християнською, які очищають нас і дають можливість вселитися у наше серце Преславному Богомладенцю. Навіщо нам це? — Бо все, чим є людина, що є людським досконало живе, трудиться, мислить, відчуває, стає істинно-людським (як образ божий), входить у безсмертя і вічність, обожається — тільки у Богомладенці, тільки через Його народження у наших серцях.
Христос народився! Славимо Його!"
Після завершення Богослужіння відбулося таїнство Святого причастя, яке вважається головним засобом підтримки душевних сил людини. Оскільки віруючі люди впевнені, що регулярне причастя — запорука духовного та тілесного здоров’я дитини, до священнослужителів, яким було довірено це таїнство, вишикувалась велика черга і дітей, і дорослих.
У святі Різдва Христового тісно переплелися церковні і народні традиції. Серед останніх — колядки. Тож після святого причастя ми мали можливість насолодитися чудовим виконанням колядок дитячим та чоловічім хорами. Колядка "Зірка в небі ясно засіяла" у чудовому виконанні новоствореного чоловічого хору, до складу якого входять і священнослужителі собору, сприймалася нами, як життєва програма на Новий рік:
"Миру, злагоди, спасіння від душі бажаєм вам
Щастя віри і здоров’я, тільки щирої любові
Божого благословення на усе своє життя".
Щастя віри і здоров’я, тільки щирої любові
Божого благословення на усе своє життя".
Впевнена, що той, хто зміг відчути радість свята, буде жити цим почуттям довго, можливо, цілий рік, до наступного Різдва, а святковий настрій допоможе долати труднощі і всілякі негаразди.
Олександр Коваленко
Тетяна ДРОЗДОВА
Фото: Артем Краснюк
