Святковий захід розпочинають ведучі Аня Горбань — режисер та Павло Малицький — керівник театру мініатюр з міського палацу культури. Чудовий костюм Ані відразу привертає увагу і створює святковий настрій. Пізніше я дізналася, що автором ідеї цього нетрадиційного українського костюму є директор палацу культури Лариса Ляшенко, а пошила його костюмер Лариса Шейченко.
"Зараз ви бачите маки у віночку, далі будуть соняшники, потім колосся жита. Ці костюми-трансформери — недорогі, проте справляють враження", — розповідає Лариса Ляшенко.
Коли на імпровізовану сцену вийшли учасниці вокального ансамблю "НІКО" у таких же яскравих костюмах і заспівали, можна було б відразу сказати: свято вдалося! Поклали квіти до підніжжя пам’ятника великому поету і… кінець. Але як же без промов?
Міський голова Юрій Котенко вдало прочитав написану йому промову, зробивши коротенький екскурс в історію. Але потім не дуже вдало вирішив дещо додати від себе особисто:
"Шановні! 22 роки, збираючись тут, біля цього пам’ятника, як символа української державності, стало вже в нашому місті традицією, бо та воля в кайданах, оспівана у віршах геніального поета, вона нарешті решт звершилася. Ми сьогодні радіємо тому, що живемо у незалежній державі. Будучі на цьому святому місці у нашому місті я все ж таки хочу повернутися до Шевченка і прошу вибачитися, що поза сценарієм, кілька речень з його творчості".
І прочитав увесь "Заповіт" Тараса Шевченка. Без папірця.
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Прозвучало несподівано зворушливо і дуже символічно…
Павло Малицький
Аня Горбань
Діана Молокоєдова з онуком
Юрій Котенко
Вокальний ансамбль "НІКО"
Наталія Яцина
Катерина Верес
Аня Горбань
Ореста Косович (перша зліва)
Василь Мороз
Катерина Верес
Наталія Яцина
Аня Горбань
Вокальний ансамбль "НІКО"
Олександр Любарський
Тетяна Дроздова,редактор Інтернет-видання "Світловодськ"
Фото: Богдан Дроздов
