Співробітниками Світловодського міського відділу міліції встановлено особу зловмисника, що пограбував двох жінок. Про це повідомила прес-служба УМВС у Кіровоградській області.
Встановлено, що на одній із вулиць районного центру, він, застосувавши фізичну силу, відкрито заволодів сумкою з мобільним телефоном та грошима у сумі 2000 гривень, а також срібним ланцюжком місцевої жительки 1982 року народження.

Протягом серпня у Світловодську, районі та на Власівці народилося 48 діток: 21 хлопчик та 27 дівчаток.
У місті народилося 36 дітей: 19 хлопчиків та 17 дівчаток. Це – Іван Більчич, Маргарита Берест, Маргарита Хлівна, Станіслав Щербак, Анна Рудковська, Лев Максименко, Олег Медяник, Володимир Коновченко, Катерина Бондарець, Ростислав Анпілогов, Софія Дементій, Марія Чумак, Валерія Гончаренко, Діана Медяник, Валерія Мазуренко, Вероніка Сергієнко, Дінара Бебякіна, Богдан Дукарт, Софія Дадашева, Євгеній Колесник, Владислав Петренко, Андрій Гайдадим, Ніколь Никифоренко, Ілля Лебедєв, Дар'я Перова, Матвій Вихристенко, Ігор Василенко, Денис Бублик, Матфей Клічук, Вероніка Норець, Радімір Мітіч, Дмитро Михайленко, Олександр Лапшин, Софія Галкіна, Давід Брюховець, Кароліна Музиченко.

Наприкінці літа в одній з відомих художніх галерей м. Києва відкрилася виставка живописних робіт нашого земляка Петра Кодьєва, присвячена 110-ій річниці з дня його народження. У фондах міського краєзнавчого музею теж зберігаються дві роботи відомого художника – картина «Босоноге дитинство» та ескіз до картини «Повернення Шевченка із заслання». Тож у другій декаді вересня відвідувачі музею зможуть оглянути невелику виставку, на якій будуть представлені і вже названі картини художника, і матеріали, що розповідають про його життєвий та творчий шлях.
Влітку вже такого далекого 1899 року в родині Кодьєвих у містечку Новогеоргіївську народився хлопчик. Сім’я дуже бідувала, тож коли Петрик підріс, школа була для нього тільки мрією. Що вже й казати про те, щоб вчитися малюванню, до якого у хлопчика був великий хист. З одинадцяти років довелося працювати на цегляному заводі, вісімнадцятирічним юнаком зустрів П.Кодьєв Жовтневу революцію, став одним із перших комсомольців краю. У складі кавалерійського полку особливого призначення пройшов горнило громадянської війни. «Назустріч шквальним ураганам я йшов, крізь млу ночей, вогонь і дим, я йшов, рідню лишивши рано... я точно знав, що шлях мій буде хвилястий, тернистий і важкий...» – писав Петро Кодьєв, згадуючи початок свого життєвого шляху.

Якщо зранку подвір'я школи наповнюється гомінкими голосами малечі та п'янкими запахами міріади квітів – настало світле свято 1-го Вересня, Дня Знань. Традиційно кожного року до кожної школи міста приходять високоповажні гості із теплими словами привітань та подарунками, аби кожен учень, особливо – кожен першокласник (цього року їх 421), відчув урочистість першого кроку на шляху знань, турботу про себе та людську підтримку.

31 серпня у кабінеті міського голови відбувся короткий брифінг, у якому окрім представників мас-медіа міста взяли участь перший заступник міського голови Юрій Лукинський, заступник з гуманітарних питань Олена Макковій та голова постійної депутатської комісії з питань освіти, культури, молоді та спорту Алла Медоренко.
Представники влади звернулися до журналістів із проханням довести до відома світловодців, що вранці того ж дня виконавчий комітет Світловодської міської ради прийняв рішення стосовно оптимізації видатків на утримання галузі освіти.

Першими кінець літніх канікул відчули на собі народні обранці, адже 27 серпня у приміщенні Міського палацу культури відбулося пленарне засідання шістдесят першої сесії Світловодської міської ради. Засідання було досить напруженим (у порядку денному було чимало гострих питань) і тривало майже шість годин. Але про все по порядку…

На початок сесійних баталій у залі засідань було зареєстровано 36 депутатів, тому секретар міської ради Віталій Юшко оголосив сесію відкритою.

Правильно кажуть в народі, що у житті, як на довгій ниві, всього буває. Тут і радощі від першої борозни, прокладеної самостійно, і прикрість від знищених природною стихією молодих сходів, і вінець нелегкої хліборобської праці, – жнива, збір вирощеного врожаю. У Іллі Михайловича Дороніна, ветерана Великої Вітчизняної війни, життєва нива всіяна не лише трояндами, а й болючими колючками...
Народився Ілля Михайлович у невеликому забутому Богом селі у Башкирії, в багатодітній сім'ї. Безпросвітні злидні не полишали сім'ю, і коли Ілля підріс, батьки віддали його близьким родичам, які проживали у місті Красний Луч на Донеччині. Це було голодного тридцять третього року. Тут, на Донбасі, в робітничому середовищі, легше було пережити голод. Бо усі, хто працював у гірничій галузі, отримували невеликі продовольчі пайки і горьовану заробітну плату. Тут, у Красному Лучі, підліток Ілля закінчив семирічну школу і вступив на навчання в Сталінський (нині Донецький) металургійний технікум, який і закінчив у 1940 році.

1 вересня 1939-го, через тиждень після підписання Радянським Союзом і нацистською Німеччиною Договору про ненапад (так званого пакту Молотова-Ріббентропа) і таємного протоколу до нього про розподіл сфер впливу в Європі, німецькі війська ввійшли до Польщі й до початку жовтня зайняли західну частину її території, визначену тим протоколом.
17 вересня до Німеччини приєднався СРСР, який окупував східну частину тодішньої території Польщі. Пізніше обидві держави анексували захоплені ними частини Польщі.