Нещодавно для молоді міста учні шкіл №№7, 10 та студенти СТРП провели серію тренінгів „Інтеграція молоді в громадське життя”. Своєрідність сучасного етапу розвитку українського суспільства полягає в тому, що поряд з державою громадські організації беруть активну участь у вирішенні соціальних проблем. Заохочуючи громадські ініціативи, створюючи союз з діловими колами та органами державного управління, третій сектор збагачує середовище, в якому закріплюється та розвивається демократія.
Мета тренінгу багатопланова. По-перше, поглибити знання молоді про громадські організації, про їхнє значення та розвиток третього сектору в Україні. По-друге, навчити за допомогою елементів тренінгу орієнтуватися у правах та можливостях громадських організацій, що захищають свої права та задовольняють політичні, економічні, соціальні, культурні та інші інтереси. По-третє, навчити спілкуванню, роботі в команді, участі в рольових ситуаційних іграх.

Як і обіцяли, баскетбольне свято 19-20 лютого вдалося на всі 100%. Чому свято? Тому що вихованці Світловодської ДЮСШ №2 знову перемогли. Чому на всі 100%? Тому що було все: красива гра, шалені пристрасті і величезна напруга до останньої секунди.
Отже, 19 та 20 лютого у Палаці спорту ім. А.Тузовського за підтримки секретаря міської ради Геннадія Френкеля проходила перша півфінальна частина змагань Вищої юнацької баскетбольної ліги України. В ній взяли участь чотири команди: із Горлівки, Рівного, Лозової та Світловодська. Хлопці Володимира Лисака (тренера-викладача Світловодської ДЮСШ №2) грали із Горлівкою (БК «Донецьк-Олімп») та командою із Лозової. З цими ж суперниками зустрічалася і команда із Рівного, яка фактично грала цього разу у парі з нами (паралельний принцип гри: 2х2).

Раз-по-разу на щопонеділкових нарадах СП ТОВ „Світловодськпобут”, на яких колегіально визначаються завдання на поточний момент і стратегічні плани діяльності на перспективу, наче рефрен лунає питання про передачу внутрішньобудинкових мереж з балансу ЖЕКів на баланс теплопостачальників...

Для нормально вихованої, зі здоровими емоціями людини, смерть родича – тяжке горе... Певною розрадою щодо цього стають грошові заощадження померлого. І добре, коли вони знаходяться у нього зашитими у матраці, або у якісь іншій схованці. Але ж, буває, що гроші лежать як вклади у банках... Як їх звідти „дістати”, тобто, спадкувати? І спадкувати правильно – без зайвої біганини і нервового виснаження?
З цим насущним для багатьох питанням ми і звернулися до державного нотаріуса Світловодська Ніни Москаленко... Але спочатку ми з’ясували, що являє собою, згідно закону, сам термін „спадкування”. Це - перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців). У числі майнових прав, які у складі спадкового майна переходять до спадкоємців, слід назвати право власності на нерухоме або рухоме майно та майнові права на будинок, квартиру, земельну ділянку, транспортні засоби, а також на цінні папери та грошові вклади, що знаходяться на рахунках у банківських установах...

Здається, скільки існує українська незалежність, стільки й точаться розмови про нагальність реформування житлово-комунального сектору країни. І несправедливим було би у цьому випадку твердження, що „віз і нині там”. , Зокрема, однією з таких новацій, що набула поширення в Україні і в Світловодську, у тому числі, є Обєднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Дійсно, на перший погляд, це доволі приваблива форма комунального господарювання. Бо мешканцям імпонує те, що об’єднавшись будинком в ОСББ, вони спільно вирішують питання: чи то дзеркала у ліфті почепити, чи то миючими шпалерами під’їзд обклеїти, або ж - спочатку дах „засмолити”, або, або, або... А головне те, що можна будь-яку квартплату встановити, чи відмінити її взагалі. А це, на тлі знаменитої Кабмінівської Постанови №560, яка наголошує встановлювати тарифи на житло побудинково (у Світловодську це в середньому 70 коп./кв.м), видається таким собі ельдорадо. І вони створюються – на сьогодні у нас їх вже понад десятка. Але це ще далеко не межа: лідери руху за ОСББ, то в одному, то в другому будинку, проводять збори жильців. На них вони, зокрема, наголошують, що Житлово-експлуатаційні контори (ЖЕКи) вже своє віджили, мовляв, досить їм жирувати за рахунок мешканців і нічого не робити, відтепер ми самі собі будемо хазяями, а для всіх цих ЖЕКівських начальничків, з їхніми „космічними” зарплатами, настав час шукати іншої роботи. Звісно, такі виступи, через причини, що описані вище, знаходять палке розуміння зібрання, на якому (до того ж), як правило, відсутня протилежна сторона. Тобто, ЖЕКівське начальство...

Цими днями у міському краєзнавчому музеї триває виставка старовинних та сучасних, чужоземних та українських монет та банкнот. За винятком угорських форинтів, монгольських тугриків тощо, решта нумізматичної колекції має пряме відношення до України. Оглядаючи ці раритети мимоволі якийсь сум з’являється: більшість із них, починаючи від 500-рублівки із зображенням московітського царя Пєтра І і (як продовження) рублів з профілем Лєніна і закінчуючи карбованцями часів гітлерівської навали, є для українців грошима окупантів. І тут – наче промінчик світла у темряві української неволі – тішить колекція гривень часів УНР та перших купонів постсовєтського періоду. А ще забавляє те, що наш рідний гетьман Мазепа, якого московські попи, за наказом Пєтра, піддали анафемі (церковному прокляттю), таки зайняв своє місце на 10 гривнях. То-то Пєтруша у пеклі від люті „матєріцца”...

Майже два десятиліття минуло з того дня, коли Радянські війська було виведено з Афганістану. Вже стало традицією, яка, певно, житиме ще не одне десятиліття, збиратися 15 лютого біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам. Урочисті промови ятрять душу, але ніхто і ніщо не поверне жодне втрачене життя. Після мітингу та покладання квітів могили загиблих воїнів відвідали однополчани, представники міської влади та громадськості. Міська рада не залишила поза увагою і батьків героїв, які виховали справжніх чоловіків. Цього дня найбільш актуальне побажання – миру, миру, миру в усьому світі. Хай війна ніколи не торкнеться наших дітей та наших онуків!

14 лютого рідні, колеги, представники влади, громадськості, освітяни традиційно зібралися на розі будинку по вулиці Леніна біля меморіальної дошки Вадиму Бойку – журналісту, депутату Верховної ради України, трагічно загиблому за невідомих обставин шістнадцять років тому.
Підтверджуючи те, що Вадим став невід’ємною частиною історії нашого міста і держави в цілому, до присутніх звернулася керівник апарату Світловодської міської ради Ольга Литвиненко, згадавши про величезну роботу молодого журналіста у «Гарті», про починання його, як народного обранця. Працівник школи, в якій навчався Вадим, розповіла про сильні риси характеру свого учня і про те, що вже у школі він був сильною, впевненою у власних силах, непересічною особою.

Навіть 10-градусний мороз не спинив представників тих політичних сил та окремих світловодців, які висловлюються проти вступу України в НАТО: 16 лютого о 10.00 вони зібралися біля пам’ятника Леніну і обґрунтували свою позицію. «Не дивлячись на те, що було зібрано понад 4 мільйони підписів проти вступу України в НАТО, представники державної влади посилають листи секретарю Північно-Атлантичного Альянсу, в яких говорять про бажання України приєднатися до НАТО», – говорили невдоволені мітингувальники.
Всі свої аргументи «проти» вони внесли до спеціальної резолюції, яку прийняли одноголосно. З-поміж вимог – виконання конституційного обов’язку та оголошення Всеукраїнського референдуму щодо зазначеного питання; відкликання листа про приєднання України до НАТО. Серед пропозицій – ологосити Світловодськ територією без НАТО!

Минулої п’ятниці в СЗОШ №3 директори міських і сільських шкіл зустрічалися з начальником обласного управління освіти і науки В.Приліпко. Вона докладно розповіла присутнім про особливості зовнішнього незалежного тестування. Прозвучало багато цікавої інформації, виникло чимало питань.
Як підкреслила Валентина Іванівна, атестат про освіту людина отримує раз і на все життя. Сертифікат про зовнішнє незалежне тестування видається лише на рік. Навіть якщо ви закінчили школу 20-30 років тому, при вступі на денну чи заочну форму навчання у вищий навчальний заклад, в технікум потрібно надати серфтифіт ЗНТ. Тестування проводиться не більше, ніж з 3-х предметів, але обов’язковий предмет – українська мова і література. Інші 1-2 предмети – за вибором. Причому потрібно набрати 124 бали. За бажанням, результати ЗНТ з трьох предметів: української мови і літератури, математики (алгебра і геометрія), історії України ХХ-ХХІ століття можуть зараховуватися до державної підсумкової атестації.