Є у Світловодську монумент Вічно живим з Вічним вогнем посередині п’ятикутної зірки. Щоправда, нині він не горить — бо ж з газом в країні нині "напряжьонка". Тут, зрозуміло, міським властям нічого докоряти. Чого не скажеш за „алею слави”, яку було урочисто "закладено" напередодні святкування 65-ї річниці Великої Перемоги. Слова "алею слави" і "закладено" взято у лапки не випадково. І читач згодом зрозуміє чому.

...А яка помпезність була у канун 9 Травня! Вся міська верхівка на чолі з секретарем міськради Віталієм Юшком, полишивши свої кабінети, з лопатами, граблями, відрами і, безумовно, з саджанцями вийшла до монументу виконати фізичну, але почесну роботу — закласти Алею слави. А щоб це дійство було ще більш вікопомним — запросило на нього сивочолих ветеранів-фронтовиків. Мовляв, дивіться, як нинішнє покоління вшановує ваш безсмертний подвиг! Та, що ми!? Онуки наші бачитимуть — у нас „Ніхто не забутий і ніщо не забуто”! А світловодські телевізійники — і їх також було запрошено, аби вони закарбували в історію таку шляхетну звитягу — показали згодом у новинах розчулених ветеранів, яких до сліз зворушила така безмірна турбота про них.

Та... всохла тая "алея". Лиш місяць минув. Недоглянутих саджанців вже й не видно в бур’яновому різнотрав’ї, що наче фашисти оточило їх з усіх сторін. І ніщо вже не нагадує, що саме на цьому місці знаходиться Алея слави. Ніщо! За винятком кам’яної брили з вказівною мармуровою табличкою.

...Краще б тую брилу і не встановлювали, зазначають ветерани, — "алея" би заросла і поступово все би забулося. А так вона (та ще й з урочистим написом), у поєднанні з мертвими саджанцями, яких і не розгледіти в чагарниках, кожного разу нагадуватиме про те, що то було ніяке не пошанування їхнього подвигу, а звичайна разова акція.


Записано зі слів членів МО "Рада ветеранів України"