Біографія:

Олександр Одоміч народився 11 січня 1973 року в місті Світловодську, де минули його дитинство та юність. Навчався у загальноосвітній школі №5, а згодом вступив до Світловодського технікуму, де був серед його найперших випускників. Протягом свого цивільного життя тривалий час працював на Світловодському заводі залізобетонних виробів (ЗБВ) на посаді такелажника, дбаючи про добробут своєї великої родини. Колеги та знайомі згадують його як надзвичайно відповідальну, працьовиту та надійну людину, на яку завжди можна було покластися.

У житті Олександр був доброю, щирою та шляхетною людиною. Він безмежно любив свій рідний край, був турботливим чоловіком і зразковим батьком, для якого родина завжди залишалася головним сенсом життя. Олександр мав міцний характер, ніколи не скаржився на труднощі та зустрічав усі життєві виклики з винятковою гідністю, даруючи впевненість і спокій усім, хто був поруч.

З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр не зміг залишитися осторонь і вже 1 березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив старшим сержантом, проявив себе як мужній, рішучий командир та вірний побратим, на якого рівнялися інші. Його високий професіоналізм, відданість військовій справі та незламний дух були відзначені медаллю «За сумлінну службу» та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

22 квітня 2026 року під час виконання складного бойового завдання на Покровському напрямку Олександр загинув. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові, захищаючи незалежність, свободу та майбутнє нашої держави.

5 травня 2026 року Світловодська громада провела в останню путь захисника України Олександра Одоміча.

У Олександра Одоміча залишилися дружина, донька та два сини.