---
Наш край у 1917 році
...Телеграфна звістка про скинення Миколи Другого блискавично надійшла до великих міст Херсонської губернії.
До виконання обов’язків херсонського губернатора приступив колишній голова губернської земської управи П.Д.Горич. Щоправда, тепер він мав “революційний” титул Херсонського губернського комісара. Його помічником (або “товаришем”) був призначений директор Херсонського Взаємного Кредиту К.Д.Сосновський. Зміна вищого керівництва стала першою ластівкою у низці докорінних змін у всіх царинах крайового управління. На місцях запроваджувалися посади повітових комісарів, які підпорядкувалися особисто П.Горичу і зосереджували виконавчу владу в межах ввіреної території, здійснюючи нагляд над діяльністю новостворених волосних дум та управ.
До виконання обов’язків херсонського губернатора приступив колишній голова губернської земської управи П.Д.Горич. Щоправда, тепер він мав “революційний” титул Херсонського губернського комісара. Його помічником (або “товаришем”) був призначений директор Херсонського Взаємного Кредиту К.Д.Сосновський. Зміна вищого керівництва стала першою ластівкою у низці докорінних змін у всіх царинах крайового управління. На місцях запроваджувалися посади повітових комісарів, які підпорядкувалися особисто П.Горичу і зосереджували виконавчу владу в межах ввіреної території, здійснюючи нагляд над діяльністю новостворених волосних дум та управ.
^ Реклама ^В умовах затяжної невдалої війни діяльність рад безумовно сприяла поширенню загальнодержавної кризи. Фактична влада губернського комісара С.Юріцина поширювалася на територію міста Херсона. Такий же стан речей спостерігався у повітових Єлизаветграді та Олександрії.
Щодо проведення виборів до майбутнього російського парламенту на теренах Херсонщини у фондах Державного архіву Херсонської області зберігається дещиця документів. Так, згідно з циркуляром відділу з підготовки Установчих Зборів Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Рад Робітничих та Солдатських депутатів за №664 від 17.10.1917 року інструкторські повноваження в межах Херсонської губернії покладалися на службовця відділу Кирила Трохимовича Говорова.
Голосування, що відбулося протягом 12 – 14 листопада 1917 року, виявило незаперечний авторитет серед мешканців Херсонської губернії ідеологічних принципів партії соціалістів-революціонерів (понад 50% голосів). Друге місце посів блок українських національних партій (27,9%). Більшовики, попри зусилля пропагандистів, зазнали дошкульної поразки (10,2%). Такий непоказний підсумок багато в чому зумовлювався вкрай незадовільним організаційним рівнем губернського партійного осередку. Протягом перших місяців влади Тимчасового уряду невелика (15 осіб) Херсонська організація РСДРП(б) була відвертим аутсайдером громадського життя. Наприкінці вересня започаткував свою роботу більшовицький губернський комітет, обраний на Одеській партійній конференції. За неабиякий тактичний успіх потрібно вважати тенденцію до збільшення питомої ваги пробільшовицького контингенту в управлінських органах рад всіх рівнів аж до губернського виконкому Рад робітничих, селянських та солдатських депутатів включно, що намітилася восени 1917-го року.
Вплив Центральної Ради на політичні процеси у межах Херсонської губернії прогнозовано зріс після петроградського тріумфу більшовиків. З падінням Тимчасовго уряду у владній вертикалі національних окраїн колишньої імперії виникли зяючі прогалини, що й було з успіхом використано Польщею, Фінляндією, країнами Балтії, що миттєво проголосили про власний суверенітет. Український національний парламент, у свою чергу, використав посилення відцентрових тенденцій у власних цілях, видавши 3-й Універсал, що проголошував нові, федеративні стосунки з Росією. Відтепер де-юре влада нового українського уряду поширювалася на 9 губерній Південно-Західного краю, в тому числі і на Херсонщину. Потрібно зазначити, що, попри відсутність навіть номінальної юрисдикції у дожовтневий період, губернія знаходилася у полі зору Генерального Секретаріату. Так, протягом 28-30 червня 1917 року в Одесі тривав губернський український національний з’їзд, в роботі якого взяли участь представники волосних комітетів безпеки, продовольчих комітетів та селянських спілок. Коло інтересів доповідачів стосувалося переважно питань культурно-просвітницької площини.
В умовах прогресуючої конфронтації двох урядів волосні, повітові та губернські політичні осередки Херсонщини не відзначалися одностайністю політичних уподобань. Більш того, протягом першої декади листопада 1917 року претензії на найвищу владу в губернії висунули Одеський обласний Військово-революційний комітет, Тимчасова Рада Народних Комісарів Херсонської губернії та Губернський революційний комітет Центральної Ради. 4 грудня 1917 р. у Харкові маріонетковий Народний Секретаріат оголосив війну Центральній Раді. На українському обрії виразно постав грізний привид національної усобиці…
Віктор СЕРГЄЄВ,
директор міського краєзнавчого музею.
Щодо проведення виборів до майбутнього російського парламенту на теренах Херсонщини у фондах Державного архіву Херсонської області зберігається дещиця документів. Так, згідно з циркуляром відділу з підготовки Установчих Зборів Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Рад Робітничих та Солдатських депутатів за №664 від 17.10.1917 року інструкторські повноваження в межах Херсонської губернії покладалися на службовця відділу Кирила Трохимовича Говорова.
Голосування, що відбулося протягом 12 – 14 листопада 1917 року, виявило незаперечний авторитет серед мешканців Херсонської губернії ідеологічних принципів партії соціалістів-революціонерів (понад 50% голосів). Друге місце посів блок українських національних партій (27,9%). Більшовики, попри зусилля пропагандистів, зазнали дошкульної поразки (10,2%). Такий непоказний підсумок багато в чому зумовлювався вкрай незадовільним організаційним рівнем губернського партійного осередку. Протягом перших місяців влади Тимчасового уряду невелика (15 осіб) Херсонська організація РСДРП(б) була відвертим аутсайдером громадського життя. Наприкінці вересня започаткував свою роботу більшовицький губернський комітет, обраний на Одеській партійній конференції. За неабиякий тактичний успіх потрібно вважати тенденцію до збільшення питомої ваги пробільшовицького контингенту в управлінських органах рад всіх рівнів аж до губернського виконкому Рад робітничих, селянських та солдатських депутатів включно, що намітилася восени 1917-го року.
Вплив Центральної Ради на політичні процеси у межах Херсонської губернії прогнозовано зріс після петроградського тріумфу більшовиків. З падінням Тимчасовго уряду у владній вертикалі національних окраїн колишньої імперії виникли зяючі прогалини, що й було з успіхом використано Польщею, Фінляндією, країнами Балтії, що миттєво проголосили про власний суверенітет. Український національний парламент, у свою чергу, використав посилення відцентрових тенденцій у власних цілях, видавши 3-й Універсал, що проголошував нові, федеративні стосунки з Росією. Відтепер де-юре влада нового українського уряду поширювалася на 9 губерній Південно-Західного краю, в тому числі і на Херсонщину. Потрібно зазначити, що, попри відсутність навіть номінальної юрисдикції у дожовтневий період, губернія знаходилася у полі зору Генерального Секретаріату. Так, протягом 28-30 червня 1917 року в Одесі тривав губернський український національний з’їзд, в роботі якого взяли участь представники волосних комітетів безпеки, продовольчих комітетів та селянських спілок. Коло інтересів доповідачів стосувалося переважно питань культурно-просвітницької площини.
В умовах прогресуючої конфронтації двох урядів волосні, повітові та губернські політичні осередки Херсонщини не відзначалися одностайністю політичних уподобань. Більш того, протягом першої декади листопада 1917 року претензії на найвищу владу в губернії висунули Одеський обласний Військово-революційний комітет, Тимчасова Рада Народних Комісарів Херсонської губернії та Губернський революційний комітет Центральної Ради. 4 грудня 1917 р. у Харкові маріонетковий Народний Секретаріат оголосив війну Центральній Раді. На українському обрії виразно постав грізний привид національної усобиці…
Віктор СЕРГЄЄВ,
директор міського краєзнавчого музею.
