Про особливості роботи над створенням підручників, робочу поїздку до польського Перемишля, нагородження в Національній академії педагогічних наук України та патріотичні переконання говоримо з Юлією Шумейко.

— Я народилася у Світловодську, закінчила загальноосвітню школу №10, чим надзвичайно пишаюся. Мої вчителі заклали мені любов до української мови і до майбутньої професії, яку я обрала свідомо. Завжди любила дізнаватися нове, мене часто можна було побачити в бібліотеці. Школу я закінчила із золотою медаллю, Олександрійський педагогічний коледж імені В.О.Сухомлинського й Кіровоградський педагогічний університет ім. В.К. Винниченка — з червоними дипломами. Не мала бажання залишатися деінде, тому повернулася у Світловодськ, у свою школу. За 22 роки роботи мала п’ять випусків, зараз шостий — третьокласники. За кваліфікацією я вчитель вищої кваліфікаційної категорії, маю звання вчитель-методист.

Наш педагогічний колектив був і є творчим, мені комфортно працювати серед однодумців і створювати нове. Я завжди багато читала літератури та періодики, аналізувала підручники інших авторів, і коли в мене з’явився власний багаж досвіду, я захотіла ним поділитися. Для мене важливо, аби і діти, і вчителі мали цікаві та пізнавальні завдання, мені хотілося подати матеріал по-іншому, по-своєму, максимально урізноманітнити роботу. Будь-який підручник складається до певної програми і не повинен виходити за її межі. А от розкрити зміст програми кожен автор може по-своєму. У цьому і полягає авторська родзинка. Думаю, моя родзинка в тому, що я виклала свій досвід роботи в школі, підготувала завдання, які особисто апробувала. Адже, наскільки мені відомо, майже половина підручників в Україні написана науковцями, лише останніми роками стало можливим долучитися до цього процесу вчителям, які поєднують теоретичні знання з практикою. Тож із 2014 року почала готувати друковані роботи, зокрема посібники для вчителів з методики викладання окремих предметів для 2, 3, 4 класів, у такий спосіб поширюючи власний педагогічний досвід серед професійної спільноти. Пам’ятаю, коли тримала в руках своє перше видання — зошит з інформатики, я не могла повірити, що ця надрукована робота — моя.

Згодом до мене звернулося видавництво "Грамота", скориставшись рекомендаціями кафедри початкової освіти Центральноукраїнського державного університету імені В.К. Винниченка. Із того часу я самостійно та у співавторстві з киянкою, українською науковицею, докторкою педагогічних наук Наталією Богданець-Білоскаленко створила підручники та зошити з української мови та читання, книгу для додаткового читання, зошити до підручників для нового інтегрованого курсу Нової української школи "Я досліджую світ" тощо. Загалом маю понад двадцять друкованих робіт.



Робота над підручником в середньому триває вісім місяців. Кожне задання треба продумати, прослідкувати, чи лягає воно в загальну концепцію. До завдань я подаю і своє бачення ілюстративного матеріалу, над втіленням якого потім працює художній редактор.

Тайм-менеджмент у мене працює без збоїв, бо всю роботу треба розпланувати як на день, так і на місяць та на рік. Більше двох сторінок на день зробити неможливо, тож слід працювати щодня, аби вкластися у час.

Створювати підручники мене спонукає творчість. Раніше я навіть думала, що у їх написанні немає нічого особливого — це може кожен, та згодом побачила, що це не так. А мені цей процес подобається. Роботу автора оплачує держава. Але гроші не стоять для мене питанням номер один. Це таке професійне хобі, і поки зупинятися не хочу.

Що ж до отримання нагороди, то вона стала для мене цілковитою несподіванкою. Так, 15 лютого я вирушила до польського Перемишля, аби взяти участь у засіданні авторської експертної групи зі створення підручників та посібників для учнів початкових класів україномовних шкіл у Польщі. Наш шлях пролягав через Київ, і я ніяк не очікувала, що мене запросять у Національну академію педагогічних наук України. Там я зустрілася із президентом академії Василем Кременем, який вручив мені нагороду "Ушинський К.Д." за значні досягнення в галузі педагогічної науки та особистий внесок у розвиток української освіти.



Потім тиждень ми працювали у Польщі. Мене вразило, як етнічні українці, постраждалі внаслідок операції "Вісла" у 1947 році, які живуть там, плекають усе українське. Навіть у школі їхній святковий одяг — це вишиванка. Зустріч з польськими колегами пройшла конструктивно, ми фінально обговорили основні моменти та деталі майбутнього підручника і зошита з читання, за яким діти вивчатимуть українську мову та літературу, і до кінця березня я з Наталією Богданець-Білоскаленко маємо подати остаточні рукописи.

Це не єдина моя робота на сьогодні. Зараз на конкурс представлений наш з Наталією Богданець-Білоскаленко та вчителькою комунального закладу "Ліцей №4 "Обрій"" Світловодської міської ради Людмилою Клименко навчальний посібник "Українська мова. Буквар. 1 клас". Чекаємо результатів відбору.

Повномасштабна війна стала великим випробуванням для мене. Перші три місяці я не могла написати ні сторінки. Заспокоюватися допомогло вишивання хрестиком, якому навчила бабуся ще в дитинстві, але на яке все не вистачало часу. Тепер у мене є вишиванка, зараз працюю над великоднім рушничком. Я завжди була патріотично налаштованою, цьому навчаю і своїх учнів, зокрема, що треба вивчати рідну українську мову. До речі, коли я була школяркою, наша школа була російською, я навчалася за російськими підручниками, але це не дало мені забути, що я українка.

Це усвідомлення і дало сили зібратися та відстоювати своє право на життя і відстоювати Україну кожен на своєму напрямку, у моєму випадку — це продовжити писати підручники. Однозначно українці — це сильний народ, однозначно Україна переможе!



У коментарі нашому виданню директор комунального закладу "Ліцей №10 "Престиж"" Світловодської міської ради Дмитро Суліма зазначив, що йому як керівнику приємно, що у колективі, який він очолює, працюють такі творчі вчителі, як Юлія Шумейко. Адже з досвіду він знає, що авторів підручників серед педагогічної спільноти не так багато, тож бажає колезі творчого натхнення.