Заваллівське «Натхнення»: народні танці для нас завжди були і будуть у пріоритеті
Серед розмаїття сучасних стилів та напрямків перевагу танцівники колективу "Натхнення" під керівництвом Олени Смірнової (селище Завалля Голованівського району) завжди надавали народним танцям. Із повномасштабною російською агресією усвідомлення свого коріння та витоків посилилося в рази, вважають юні танцівники, їхні батьки та керівниця.
^ Реклама ^
Про заняття між відключеннями електрики, зміну репертуару та підготовку благодійного мюзиклу спілкуємося з хореографкою Оленою Смірновою.
— Дитячий аматорський колектив "Натхнення" я створила у 2008 році, відколи приїхала у Завалля із села Надлак Новоархангельського району, закінчивши Уманське педучилище, а згодом Уманський державний педуніверситет імені Павла Тичини за спеціальністю хореографія та соціальна педагогіка. Мої вихованці вивчають класичний і сучасний танець, наймолодші ще й партерну гімнастику, та у пріоритеті колективу завжди був народно-сценічний танець. Як викладачка я розумію, якщо декілька століть тому танці були невід’ємною частиною життя, то зараз познайомитися з різнобарв’ям танцювальної спадщини українського народу можна у першу чергу завдяки аматорським хореографічним колективам. Учні наслідують мене, тож мої думки знаходять відгук у них. Вони люблять вступати у вишиванках і вінках, радіють, коли повідомляю, що ми розучуватимемо народний танець. При цьому я завжди розповідаю історію танцю, показую його на відео у виконанні відомих хореографічних ансамблів. Пишаюся, що прищеплюю дітям любов до українського. Якщо раніше сучасні номери ми виконували і під російські пісні, то з початком повномасштабного вторгнення композиції російською мовою з репертуару зникли повністю. Юні танцівники самі пропонують мелодії, які набули популярності в останні місяці. У нас уже є танці "Незламна", "Ой, у лузі червона калина". Зараз займаємося тільки патріотичною тематикою, тільки так.
Справжності нашим заняттям додає те, що уроки народно-сценічного танцю відбуваються під акомпанемент баяна. Уже 14 років я співпрацюю з баяністом Григорієм Ніколаєвським, тож мої вихованці навіть не уявляють, що репетиція може бути без живої музики. А батьки та бабусі й дідусі, які приводять дітей на заняття, отримують бонус — насолоду від звучання інструменту.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії тренування припинилися на два місяці. Відновили їх у травні, про це просили батьки. Кількість дітей усіх вікових груп у колективі не змінилася, їх 70. Хоч дехто з місцевих вихованців виїхав, але прибули діти з Харкова, Миколаєва, Мелітополя, Дніпропетровщини, які разом з батьками знайшли прихисток у нашій громаді. Я хвилювалася, чи зможу налагодити з ними контакт, а вони виявилися відкритими, комунікабельними і вмотивованими. Світло в нашому залі вимикають, але ми справляємося: тримаємо зв'язок у групах і діти швидко приходять на заняття тоді, коли є електрика.
Зараз готуємо новорічно-різдвяну виставу-мюзикл "Хто врятує Різдво". Я написала сценарій, в якому українка шукає зірку, яку вкрала темрява. Традиційно ролі виконують і батьки, які читають текст, а діти танцюють. Цей концерт буде благодійним, хочемо виступити з ним не лише у Заваллі, а й поїхати деінде, аби зібрати кошти для наших захисників. Охоче це робимо, вже тричі брали участь з виступами у селищних благодійних ярмарках, печемо печиво, дехто плете сітки. Діти роблять це усвідомлено, особливо старші. А на перемогу чекають усі. У моїй родині та родинах багатьох вихованців близькі воюють в ЗСУ.
Не розкисаємо, рухаємося вперед. Місяць тому я закінчила курси повітряної гімнастики по полотнам і кільцю. Уже придбала інвентар і скоро розпочнемо навчатися новому. Віримо в перемогу України, будуємо плани. Хочемо якомога більше виступати, їздити на конкурси в Україні та за кордон, як це робили до великої війни, і посідати призові місця на всеукраїнських і міжнародних конкурсах, бо наше "Натхнення" цього варте.
— Дитячий аматорський колектив "Натхнення" я створила у 2008 році, відколи приїхала у Завалля із села Надлак Новоархангельського району, закінчивши Уманське педучилище, а згодом Уманський державний педуніверситет імені Павла Тичини за спеціальністю хореографія та соціальна педагогіка. Мої вихованці вивчають класичний і сучасний танець, наймолодші ще й партерну гімнастику, та у пріоритеті колективу завжди був народно-сценічний танець. Як викладачка я розумію, якщо декілька століть тому танці були невід’ємною частиною життя, то зараз познайомитися з різнобарв’ям танцювальної спадщини українського народу можна у першу чергу завдяки аматорським хореографічним колективам. Учні наслідують мене, тож мої думки знаходять відгук у них. Вони люблять вступати у вишиванках і вінках, радіють, коли повідомляю, що ми розучуватимемо народний танець. При цьому я завжди розповідаю історію танцю, показую його на відео у виконанні відомих хореографічних ансамблів. Пишаюся, що прищеплюю дітям любов до українського. Якщо раніше сучасні номери ми виконували і під російські пісні, то з початком повномасштабного вторгнення композиції російською мовою з репертуару зникли повністю. Юні танцівники самі пропонують мелодії, які набули популярності в останні місяці. У нас уже є танці "Незламна", "Ой, у лузі червона калина". Зараз займаємося тільки патріотичною тематикою, тільки так.
Справжності нашим заняттям додає те, що уроки народно-сценічного танцю відбуваються під акомпанемент баяна. Уже 14 років я співпрацюю з баяністом Григорієм Ніколаєвським, тож мої вихованці навіть не уявляють, що репетиція може бути без живої музики. А батьки та бабусі й дідусі, які приводять дітей на заняття, отримують бонус — насолоду від звучання інструменту.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії тренування припинилися на два місяці. Відновили їх у травні, про це просили батьки. Кількість дітей усіх вікових груп у колективі не змінилася, їх 70. Хоч дехто з місцевих вихованців виїхав, але прибули діти з Харкова, Миколаєва, Мелітополя, Дніпропетровщини, які разом з батьками знайшли прихисток у нашій громаді. Я хвилювалася, чи зможу налагодити з ними контакт, а вони виявилися відкритими, комунікабельними і вмотивованими. Світло в нашому залі вимикають, але ми справляємося: тримаємо зв'язок у групах і діти швидко приходять на заняття тоді, коли є електрика.
Зараз готуємо новорічно-різдвяну виставу-мюзикл "Хто врятує Різдво". Я написала сценарій, в якому українка шукає зірку, яку вкрала темрява. Традиційно ролі виконують і батьки, які читають текст, а діти танцюють. Цей концерт буде благодійним, хочемо виступити з ним не лише у Заваллі, а й поїхати деінде, аби зібрати кошти для наших захисників. Охоче це робимо, вже тричі брали участь з виступами у селищних благодійних ярмарках, печемо печиво, дехто плете сітки. Діти роблять це усвідомлено, особливо старші. А на перемогу чекають усі. У моїй родині та родинах багатьох вихованців близькі воюють в ЗСУ.
Не розкисаємо, рухаємося вперед. Місяць тому я закінчила курси повітряної гімнастики по полотнам і кільцю. Уже придбала інвентар і скоро розпочнемо навчатися новому. Віримо в перемогу України, будуємо плани. Хочемо якомога більше виступати, їздити на конкурси в Україні та за кордон, як це робили до великої війни, і посідати призові місця на всеукраїнських і міжнародних конкурсах, бо наше "Натхнення" цього варте.
Тетяна Юганова
Фото: Богдан Дроздов
