Цим видом баштанних займаються майже тринадцять років. Розпочинав сільськогосподарський експеримент батько, це був один, потім два гектари, а останні три роки столову культуру вирощує і син, який свого часу закінчив Олександрійський професійний аграрний ліцей.
"Досвід вирощування був, — коментує Віктор Бузейніков. — Це не так, що прокинувся одного ранку і вирішив засіяти чотири гектари кавунами. До речі, це звичайна земля, чорнозем. Інші селяни поруч саджають кукурудзу, соняшники, а у нас — кавуни".
Господар садить два-три основних сорти, на яких зупинився, підібравши їх для саме для своєї ділянки після років експериментів. Наприклад, баштан знаходиться на горі, з цієї точки видно усі села, що довкола, і там довший сонячний день: сонце раніше встає і пізніше сідає. Не на багато, але це великий бонус для кавуна. Минулого року змінили ділянку — і врожай був гіршим. Для обробки рослин використовують техніку частково: міжряддя сапається трактором, а рядок вже вручну. Хімічних речовин не застосовують взагалі.
За словами аграрія, за усі роки не було такого, щоб кавун не вродив. Хоча цей рік був важким для рослини: складно переніс холодну весну — хворів, відсотків 30% сходів загинуло.
"Я знаю аграріїв з Кіровоградщини, які вирощують кавуни, але загалом це не дуже популярна для вирощування культура в нашій області, — говорить Віктор. — Цього року у нас закуповували врожай жителі Херсона, які виїхали з нього на початку повномасштабної російської агресії, і казали, що за смаковими якостями захарівський кавун не гірший за херсонський. Минулі роки найбільшими були плоди вагою 14, 15 кілограмів. Цього року досить багато плодів досягло 18 кілограмів, а ось 19-кілограмовий виріс вперше. Його вже продали, але ми встигли з ним сфотографуватися (сміється)".
