Прем’єра театральної вистави «Ой, коли б я мужа мала»
Вистава "Ой, коли б я мужа мала" театрального колективу Власівського селищного Будинку культури чекала прем’єри два роки карантинних обмежень, і, нарешті, 18 вересня її побачили глядачі селища.
Сучасна комедія на дві дії за п’єсою Петра Червоного "Ой, коли б я мужа мала, я ж би його шанувала" присвячена пам’яті одного з найактивніших акторів театру Олександра Герасимовича, який розпочав репетицію вистави в ролі Степана Шаравара, встиг зіграти роль, але без глядача, і пішов з життя.
У виставі брали участь восьмеро артистів: Віктор Нікулін зіграв роль Нестора Грицика, Тетяна Беслік — в ролі його дружини Галини, Наталія Гончаренко — їхня донька Олімпіада; актор і постановник вистави Олександр Комаревський зіграв роль Степана Шаравара, Наталія Фурманська — роль його дружини Раїси, а Вікторія Левицька — їхня донька; Ірина Ніценко — в ролі сусідки Зінаїди, а Юрій Щур — дільничний міліціонер Яків Іванович. Вистава відбулася за участю Володимира Батрака, який відповідав за сценографію й світло, та Анни Бойко — звукорежисерки.
Попри жартівливість вистави, в ній розкривається справжні проблеми стосунків між чоловіками і жінками, яскраво виражена абсурдність сімейних конфліктів, претензій, суперечок та докорів.
Постановник Олександр Комаревський підготував близько п’ятнадцяти вистав для власівчан, кожну обирає за тим, щоб торкала до глибини душі, була актуальна в будь-який час і ніхто інший її до нього не ставив:
У розмові наголосив, що йому довелося вливатися в акторський склад, бо пішов з життя талановитий Олександр Герасимович.
Глядачка Марина Ященко під враженням від вистави щиро дякувала за отримане задоволення:
У виставі брали участь восьмеро артистів: Віктор Нікулін зіграв роль Нестора Грицика, Тетяна Беслік — в ролі його дружини Галини, Наталія Гончаренко — їхня донька Олімпіада; актор і постановник вистави Олександр Комаревський зіграв роль Степана Шаравара, Наталія Фурманська — роль його дружини Раїси, а Вікторія Левицька — їхня донька; Ірина Ніценко — в ролі сусідки Зінаїди, а Юрій Щур — дільничний міліціонер Яків Іванович. Вистава відбулася за участю Володимира Батрака, який відповідав за сценографію й світло, та Анни Бойко — звукорежисерки.
Попри жартівливість вистави, в ній розкривається справжні проблеми стосунків між чоловіками і жінками, яскраво виражена абсурдність сімейних конфліктів, претензій, суперечок та докорів.
Постановник Олександр Комаревський підготував близько п’ятнадцяти вистав для власівчан, кожну обирає за тим, щоб торкала до глибини душі, була актуальна в будь-який час і ніхто інший її до нього не ставив:
"Сьогодні зі сцени я відчув дихання глядача, це для нас важливо. Як казав один мій викладач в інституті: якщо ви завагітніли виставою — вона буде, а якщо лише поверхово, то краще лишіть її і шукайте іншу. То я працюю за принципом завагітніти виставою. Що стосується репетицій, то вони завжди навантажені. Бувають моменти, що відчуваю — йдемо не туди, починаю виправляти, а актори дибки стають, бо вже пропустили через себе роль в такому вигляді, а треба переграти. Це звичайна творча робота, ми її любимо і надихаємося нею".
У розмові наголосив, що йому довелося вливатися в акторський склад, бо пішов з життя талановитий Олександр Герасимович.
Глядачка Марина Ященко під враженням від вистави щиро дякувала за отримане задоволення:
"Велика подяка артистам, глядачі на деякий час відволіклися від справ і відпочили. Хочеться надалі слідкувати за їхньою творчістю. Низький уклін і міцного здоров’я кожному, хто сьогодні працював для мешканців селища".