Анна Курусь: «Наша мета — розвиток Світловодська»
^ Реклама ^— Вперше у Світловодськ я потрапила у 2007 році, перед Новим роком, завдяки моєму майбутньому чоловікові, — розповідає Анна. — А родом я — з Донецької області. У 2001 році поїхала навчатися (юрист, молодший спеціаліст) і в батьківський дім вже не поверталася. Працювала на держслужбі в Олександрівському районі Донецької області. У 2004 році переїхала до Києва, куди мене запросили на власні очі подивитися, як проходить виборчий процес Янукович vs Ющенко поза межами Донбасу. Я відразу закохалася у столицю. Вона для мене стала іншим всесвітом, відмінним від того, в якому я жила в Донбасі. У Києві багато і наполегливо працювала, набула величезного досвіду та отримала купу знайомств. У 2009 році вийшла заміж та народила сина.
Під час подій на Майдані не на жарт злякалася за дитину і розуміла, що жити в Донбасі вже не зможу. Слід пояснити, що у мене надзвичайно патріотична сім’я. Під час Помаранчевої революції на мого рідного брата та батьків намагалися фабрикувати кримінальні справи, щоб вони трималися подалі від політики. Під час Революції гідності брат весь дохід від бізнесу передавав на Майдан, згодом добровольцем пішов в АТО. Батьки в Донбасі у своїх проукраїнських поглядах не йшли на жодні поступки, і за це їх намагалися бойкотувати, били вікна, у батька було ножове поранення. Я серйозно переймалася життям і розвитком сина. Потрібно було обирати, куди переїжджати: в столицю або у Світловодськ. Я була переконана, що столиця позбавить мою дитину дитинства: чого варті лише двогодинні переїзди на роботу, пошук роботи поблизу дитячого садка. А Світловодськ для дитинства — ідеальне місце.
Ще під час першого приїзду я побачила, що Світловодськ — місто з величезним потенціалом. Зараз живу тут — у винайманій квартирі та з мінімумом речей. Як і багато світловодців, стикнулася з проблемою працевлаштування в місті, адже у Світловодську знайти роботу за фахом та покликанням душі надзвичайно важко. Був час, коли я декілька місяців працювала у школі двірничкою. Це було неймовірно складно: я відчувала себе нереалізованою, адже знаю свою ціну на ринку праці, свої можливості. Трохи згодом познайомилася з Оксаною Гуцол і стала волонтерити. Саме вона познайомила мене з громадською організацією "Майбутнє без меж", у якій займала керівну посаду. Оксана з чоловіком Олександром дуже багато зробили для мене, як і колектив школи №10 на чолі з Оксаною Спашибою, коли в 2016 році у мене виникла проблема зі здоров’ям і я потрапила на складну операцію.
Під час тривалого перебування в лікарні у мене було достатньо часу для роздумів: "А якщо це останні дні мого життя? Як би я їх хотіла прожити? Що змінити?". Причому зробити щось своє. "Моїм" виявилося бажання залучати фахівців, які б розповідали світловодцям про інструменти, завдяки яким можна змінити життя у місті. Тобто створити тренінговий центр. Пізніше побачила інформацію, що ГО "Територія успіху" — правозахисна організація міста Кропивницького — набирає переселенців для навчання. Я подала заявку, пройшла відбір і на початку 2017 року відвідала тренінг Міжнародної організації з міграції "Забезпечення місцевого населення і постраждалих груп від конфлікту на Сході країни засобами існування". За підсумками навчання підготувала бізнес-проект, який був профінансований, і у своє власне користування отримала обладнання, щоб здавати його в оренду і таким чином заробляти на життя. А ще я захопилася діяльністю "Території успіху" та її голови Інги Дуднік. Тоді ж я познайомилася з Вікторією Талашкевич ("Прес-клуб реформ") та Іриною Ткаченко ("Агенція сталого розвитку "Хмарочос") з Кропивницького, які ведуть потужну громадську діяльність. Ці жінки надихнули мене на зміну роду діяльності, я побачила можливості для самореалізації в Світловодську, можливості для змін у громаді, зрозуміла, як я можу на цей процес вплинути. І почала наполегливо вчитися новим знанням. Тому ще більш приємно, що нині "Майбутнє без меж" є партнером цих організацій в окремих проектах.
Наприкінці травня я стала фасилітаторкою програми "Активні громадяни" і тепер маю право організовувати і проводити тренінги за цією програмою. Слухачі тренінгів навчатимуться створювати проекти соціальної дії і втілювати їх у життя, а також подавати їх на конкурс до Британської Ради через регіонального партнера — ГО "Прес-клуб реформ" — та отримувати фінансування. Першу таку навчальну сесію планую провести на початку липня.
Я переконана, що діяльність нашої організації допоможе змінити громаду Світловодська на краще. Проекти соціальної дії створюють команди однодумців. Я вирішила сконцентруватися саме на цьому: не писати проекти самій, а навчити інших писати проекти, допомогти людям об’єднатися. Адже набагато продуктивніше для громади, коли такими знаннями володіє більша кількість людей. Сподіваюся, у мене це вийде, адже у минулому році громадська організація "Майбутнє без меж" втілила два проекти, ще три було підготовано у партнерстві з іншими організаціями, і їх також підтримали донори. На базі нашої організації зареєстровано два кіноклуби: Docudays UA та Чілдрен Кінофест, маємо змогу організовувати покази ліцензійних стрічок з колекцій цих фестивалів безкоштовно, перші вже відбулися на базі мережі бібліотек Світловодського району. Зараз триває навчальний курс на базі Міжнародної платформи неформальної освіти з прав людини для представників міста та району, після нього зможемо якісно модерувати перегляд документальних стрічок про права людини, навчати місцеве населення. За грантові кошти наша організація придбала 2 трансформаційні гри — "Світ громад" і "Життя як проект", граючи в які люди починають інакше бачити і розуміти процеси в своєму житті і в суспільстві. Замовити проведення ігор нескладно, просто звертайтеся, узгодимо час та місце.
Повертаючись до теми Світловодська, — це прекрасне місто і місце для розвитку, тут стільки вільних ніш! Адже там, де багатого напрямків діяльності вже зайнято, набагато важче розпочинати власну справу, вже існує велика конкуренція. А в Світловодську — просто береш і робиш у зручному для себе ритмі — ніхто не наступає на п’яти. Хочу, щоб всі зрозуміли цінність цього. Мрію створити бізнес-школу для підлітків та молоді, на це мене надихнув мій син Костянтин. У нього є унікальний талант підприємця: взимку він зліпив 5 звичайнісіньких сніговиків і продав їх на ринку за 86 гривень! Усі сміялися, але купували. Тоді я зрозуміла, що дітей слід просто підтримувати. Адже протягом усього дитинства ми їх цілеспрямовано забиваємо, а коли вони закінчують виші, ми обурюємося: а що ж це ти гроші не навчився заробляти?! Мене гнітить, що більшість світловодської молоді мріє назавжди виїхати з міста. Вважаю, що стратегічною метою місцевої влади має стати робота з дітьми, піднесення авторитету і цінності міста в очах дітей, розвиток батьків, стимулювання їхніх ініціатив робити зміни навкруги. Якщо батьки мріють виїхати, то дитина у більшості випадків теж мріятиме виїхати. А треба, щоб всі знали, що слід поїхати повчитися, а потім повернутися і реалізувати себе у цьому місті безлічі можливостей. Тоді за короткий проміжок часу місто докорінно зміниться на очах.
А ще мене хвилює статус переселенців в Україні. Чи багато хто задумувався, що це не єдине переселення в Україні? Адже було розкуркулювання і виселення в далекі землі, розробка вугілля на Донбасі та масове заселення його просторів, депортація кримських татар та їх повернення. А, власне, Світловодськ, куди на порожнє місце приїздили будувати ГЕС? Тому я не вважаю, що переселенці — це особлива категорія людей, які тимчасово живуть у якомусь з населених пунктів. Більшість з нас вже пустила коріння в нових громадах, вибудовують добросусідські стосунки. Світловодські переселенці об’єдналися, підготували проект про створення тренінгового центру, презентували його уповноваженому Верховного комісара у справах біженців ООН та отримали меблі, які зараз активно використовуються при проведенні тренінгів і зустрічей у нашому просторі. Сьогодні міжнародна спільнота допомагає нам, бо на державному рівні механізм адаптації у громад, що приймають переселенців, не налагоджений, і це, звісно, проблема. Сьогодні осередок переселенців у місті найбільше хвилює проблема житла, ми готуємо місцеву програму "Доступне житло" не тільки для переселенців, а й для місцевої молоді, і для наших воїнів АТО. "Майбутнє без меж" є співзасновником загальноукраїнської громадської спілки вимушено переселених осіб "Сильніші разом", яка впливатиме на формування державної політики з дотичних до нас питань.
Минулий рік був насиченим — я взяла участь у більше ніж двадцяти потужних неформальних освітніх програмах, посилюючи свої компетенції. Доводилося відбирати лише ті заходи, куди можна було поїхати разом з сином, планувати свій сімейний бюджет з урахуванням цих витрат. Я отримала надзвичайно багато знань і розумію, що рухаюся у правильному напрямку. Навколо себе зараз бачу справжніх фахівців — волонтерів, яких дуже ціную. Насправді, в нашому місті багато достойних громадських активістів та організацій. Думаю, кожному з цих осередків є що сказати, чим поділитися з громадою. Вважаю, що всі ми: і громадські активісти, і політичні партії, і влада, і, насамперед, звичайні світловодці, сьогодні маємо посилювати свої компетенції, фаховість, у нас спільна мета — розвиток нашого міста.
Громадська організація "Майбутнє без меж" відкрита до співпраці, до налагодження діалогу, до розробки спільної стратегії змін у місті і районі. Знайти нас легко: м.Світловодськ, вул. Героїв України, 96, офіс 10. Телефони: (096) 951 0996, (050) 29 229 05, future.svetlovodsk@gmail.com.
Під час подій на Майдані не на жарт злякалася за дитину і розуміла, що жити в Донбасі вже не зможу. Слід пояснити, що у мене надзвичайно патріотична сім’я. Під час Помаранчевої революції на мого рідного брата та батьків намагалися фабрикувати кримінальні справи, щоб вони трималися подалі від політики. Під час Революції гідності брат весь дохід від бізнесу передавав на Майдан, згодом добровольцем пішов в АТО. Батьки в Донбасі у своїх проукраїнських поглядах не йшли на жодні поступки, і за це їх намагалися бойкотувати, били вікна, у батька було ножове поранення. Я серйозно переймалася життям і розвитком сина. Потрібно було обирати, куди переїжджати: в столицю або у Світловодськ. Я була переконана, що столиця позбавить мою дитину дитинства: чого варті лише двогодинні переїзди на роботу, пошук роботи поблизу дитячого садка. А Світловодськ для дитинства — ідеальне місце.
Ще під час першого приїзду я побачила, що Світловодськ — місто з величезним потенціалом. Зараз живу тут — у винайманій квартирі та з мінімумом речей. Як і багато світловодців, стикнулася з проблемою працевлаштування в місті, адже у Світловодську знайти роботу за фахом та покликанням душі надзвичайно важко. Був час, коли я декілька місяців працювала у школі двірничкою. Це було неймовірно складно: я відчувала себе нереалізованою, адже знаю свою ціну на ринку праці, свої можливості. Трохи згодом познайомилася з Оксаною Гуцол і стала волонтерити. Саме вона познайомила мене з громадською організацією "Майбутнє без меж", у якій займала керівну посаду. Оксана з чоловіком Олександром дуже багато зробили для мене, як і колектив школи №10 на чолі з Оксаною Спашибою, коли в 2016 році у мене виникла проблема зі здоров’ям і я потрапила на складну операцію.
Під час тривалого перебування в лікарні у мене було достатньо часу для роздумів: "А якщо це останні дні мого життя? Як би я їх хотіла прожити? Що змінити?". Причому зробити щось своє. "Моїм" виявилося бажання залучати фахівців, які б розповідали світловодцям про інструменти, завдяки яким можна змінити життя у місті. Тобто створити тренінговий центр. Пізніше побачила інформацію, що ГО "Територія успіху" — правозахисна організація міста Кропивницького — набирає переселенців для навчання. Я подала заявку, пройшла відбір і на початку 2017 року відвідала тренінг Міжнародної організації з міграції "Забезпечення місцевого населення і постраждалих груп від конфлікту на Сході країни засобами існування". За підсумками навчання підготувала бізнес-проект, який був профінансований, і у своє власне користування отримала обладнання, щоб здавати його в оренду і таким чином заробляти на життя. А ще я захопилася діяльністю "Території успіху" та її голови Інги Дуднік. Тоді ж я познайомилася з Вікторією Талашкевич ("Прес-клуб реформ") та Іриною Ткаченко ("Агенція сталого розвитку "Хмарочос") з Кропивницького, які ведуть потужну громадську діяльність. Ці жінки надихнули мене на зміну роду діяльності, я побачила можливості для самореалізації в Світловодську, можливості для змін у громаді, зрозуміла, як я можу на цей процес вплинути. І почала наполегливо вчитися новим знанням. Тому ще більш приємно, що нині "Майбутнє без меж" є партнером цих організацій в окремих проектах.
Наприкінці травня я стала фасилітаторкою програми "Активні громадяни" і тепер маю право організовувати і проводити тренінги за цією програмою. Слухачі тренінгів навчатимуться створювати проекти соціальної дії і втілювати їх у життя, а також подавати їх на конкурс до Британської Ради через регіонального партнера — ГО "Прес-клуб реформ" — та отримувати фінансування. Першу таку навчальну сесію планую провести на початку липня.
Я переконана, що діяльність нашої організації допоможе змінити громаду Світловодська на краще. Проекти соціальної дії створюють команди однодумців. Я вирішила сконцентруватися саме на цьому: не писати проекти самій, а навчити інших писати проекти, допомогти людям об’єднатися. Адже набагато продуктивніше для громади, коли такими знаннями володіє більша кількість людей. Сподіваюся, у мене це вийде, адже у минулому році громадська організація "Майбутнє без меж" втілила два проекти, ще три було підготовано у партнерстві з іншими організаціями, і їх також підтримали донори. На базі нашої організації зареєстровано два кіноклуби: Docudays UA та Чілдрен Кінофест, маємо змогу організовувати покази ліцензійних стрічок з колекцій цих фестивалів безкоштовно, перші вже відбулися на базі мережі бібліотек Світловодського району. Зараз триває навчальний курс на базі Міжнародної платформи неформальної освіти з прав людини для представників міста та району, після нього зможемо якісно модерувати перегляд документальних стрічок про права людини, навчати місцеве населення. За грантові кошти наша організація придбала 2 трансформаційні гри — "Світ громад" і "Життя як проект", граючи в які люди починають інакше бачити і розуміти процеси в своєму житті і в суспільстві. Замовити проведення ігор нескладно, просто звертайтеся, узгодимо час та місце.
Повертаючись до теми Світловодська, — це прекрасне місто і місце для розвитку, тут стільки вільних ніш! Адже там, де багатого напрямків діяльності вже зайнято, набагато важче розпочинати власну справу, вже існує велика конкуренція. А в Світловодську — просто береш і робиш у зручному для себе ритмі — ніхто не наступає на п’яти. Хочу, щоб всі зрозуміли цінність цього. Мрію створити бізнес-школу для підлітків та молоді, на це мене надихнув мій син Костянтин. У нього є унікальний талант підприємця: взимку він зліпив 5 звичайнісіньких сніговиків і продав їх на ринку за 86 гривень! Усі сміялися, але купували. Тоді я зрозуміла, що дітей слід просто підтримувати. Адже протягом усього дитинства ми їх цілеспрямовано забиваємо, а коли вони закінчують виші, ми обурюємося: а що ж це ти гроші не навчився заробляти?! Мене гнітить, що більшість світловодської молоді мріє назавжди виїхати з міста. Вважаю, що стратегічною метою місцевої влади має стати робота з дітьми, піднесення авторитету і цінності міста в очах дітей, розвиток батьків, стимулювання їхніх ініціатив робити зміни навкруги. Якщо батьки мріють виїхати, то дитина у більшості випадків теж мріятиме виїхати. А треба, щоб всі знали, що слід поїхати повчитися, а потім повернутися і реалізувати себе у цьому місті безлічі можливостей. Тоді за короткий проміжок часу місто докорінно зміниться на очах.
А ще мене хвилює статус переселенців в Україні. Чи багато хто задумувався, що це не єдине переселення в Україні? Адже було розкуркулювання і виселення в далекі землі, розробка вугілля на Донбасі та масове заселення його просторів, депортація кримських татар та їх повернення. А, власне, Світловодськ, куди на порожнє місце приїздили будувати ГЕС? Тому я не вважаю, що переселенці — це особлива категорія людей, які тимчасово живуть у якомусь з населених пунктів. Більшість з нас вже пустила коріння в нових громадах, вибудовують добросусідські стосунки. Світловодські переселенці об’єдналися, підготували проект про створення тренінгового центру, презентували його уповноваженому Верховного комісара у справах біженців ООН та отримали меблі, які зараз активно використовуються при проведенні тренінгів і зустрічей у нашому просторі. Сьогодні міжнародна спільнота допомагає нам, бо на державному рівні механізм адаптації у громад, що приймають переселенців, не налагоджений, і це, звісно, проблема. Сьогодні осередок переселенців у місті найбільше хвилює проблема житла, ми готуємо місцеву програму "Доступне житло" не тільки для переселенців, а й для місцевої молоді, і для наших воїнів АТО. "Майбутнє без меж" є співзасновником загальноукраїнської громадської спілки вимушено переселених осіб "Сильніші разом", яка впливатиме на формування державної політики з дотичних до нас питань.
Минулий рік був насиченим — я взяла участь у більше ніж двадцяти потужних неформальних освітніх програмах, посилюючи свої компетенції. Доводилося відбирати лише ті заходи, куди можна було поїхати разом з сином, планувати свій сімейний бюджет з урахуванням цих витрат. Я отримала надзвичайно багато знань і розумію, що рухаюся у правильному напрямку. Навколо себе зараз бачу справжніх фахівців — волонтерів, яких дуже ціную. Насправді, в нашому місті багато достойних громадських активістів та організацій. Думаю, кожному з цих осередків є що сказати, чим поділитися з громадою. Вважаю, що всі ми: і громадські активісти, і політичні партії, і влада, і, насамперед, звичайні світловодці, сьогодні маємо посилювати свої компетенції, фаховість, у нас спільна мета — розвиток нашого міста.
Громадська організація "Майбутнє без меж" відкрита до співпраці, до налагодження діалогу, до розробки спільної стратегії змін у місті і районі. Знайти нас легко: м.Світловодськ, вул. Героїв України, 96, офіс 10. Телефони: (096) 951 0996, (050) 29 229 05, future.svetlovodsk@gmail.com.
