З ким об’єднається Власівка і чи потрбне їй КП «Благоустрій»?
Децентралізація в Україні працює не всюди і не завжди. Селище Власівка не має перспектив у Кіровоградській області, а до сусідньої, Полтавської його не пускає українське законодавство. Громада, де є кому заробляти та сплачувати податки, і досі отримує гроші не напряму, а через місто Світловодськ.
^ Реклама ^Анатолій Бабаченко, селищний голова розповідає:
Втім, Власівська громада потерпає не тільки через обмежений бюджет, вона має утримувати і деякі комунальні підприємства. Одне з них годується лише ринком. Хоча назвати ці торговельні ряди ринком, язик не повертається.
Існує ринок переважно для працівників (директор і 2 касира) комунального підприємства з гучною назвою "Благоустрій", задля того, щоб отримувати заробітну плату, збираючи з підприємців "містове". На інше — не здатне, на жаль, констатує Анатолій Бабаченко. "Містове" — це єдине джерело доходів КП. Тож робота його — це, скоріше, фікція.
Коли директором підприємства став амбітний активіст Михайло Берчук, у людей були сподівання на зміни. Він дуже критично оцінював роботу попередників, розповідав, що потрібен внесок у розвиток, а не тільки збір коштів на підтримання ринку у належному стані, планував надавати послуги місцевим підприємцям, а потім, можливо, вийти зі своїми пропозиціями і за кордони селища. Але нічого цього не сталося. Чому? На це запитання відповів один з мешканців селища:
Більш радикальну пропозицію висловила ще одна жінка:
Платити "містове" незабаром буде нікому, бо охочих торгувати у таких умовах дедалі менше. Це реальність. Та й покупців теж не більшає. Люди мають великі сумніви щодо якості м’ясної, молочної, рибної продукції. Жартують, що ветлікарю шматок м’яса дали і все — перевірив! А потім смажить його тут же зі спеціями. Чи був аналіз, чи і тут фікція? Директор про це нічого не знає.
Що буде далі з ринком і комунальним підприємством, яке його "обслуговує" — ось питання, що хвилює багатьох власівчан.
"Ми хоч і належимо до Кіровоградської області, але маємо давні і міцні ділові зв’язки з містом Кременчук Полтавської області, що знаходиться ближче до селища, ніж Світловодськ. Люди до кінця не розуміють, що по закону не можна приєднатися до іншої області, тож переважна їх більшість хоче туди, на Полтавщину і живе в очікуванні законодавчих змін".
Втім, Власівська громада потерпає не тільки через обмежений бюджет, вона має утримувати і деякі комунальні підприємства. Одне з них годується лише ринком. Хоча назвати ці торговельні ряди ринком, язик не повертається.
"Хіба це будівлі? Це будки! Може хтось колись і зробить краще, але не за нашого життя", — обурюється жінка, яка вимушена працювати тут.
"На ринку якась огорожа повинна бути, щоб можна було його відкрити вранці і закрити ввечері. А так — ввечері тут п’ють, гуляють, лаються, смітять пляшками і обгортами. Ви б подивилися, що тут робиться!" — додає чоловік.
Існує ринок переважно для працівників (директор і 2 касира) комунального підприємства з гучною назвою "Благоустрій", задля того, щоб отримувати заробітну плату, збираючи з підприємців "містове". На інше — не здатне, на жаль, констатує Анатолій Бабаченко. "Містове" — це єдине джерело доходів КП. Тож робота його — це, скоріше, фікція.
Коли директором підприємства став амбітний активіст Михайло Берчук, у людей були сподівання на зміни. Він дуже критично оцінював роботу попередників, розповідав, що потрібен внесок у розвиток, а не тільки збір коштів на підтримання ринку у належному стані, планував надавати послуги місцевим підприємцям, а потім, можливо, вийти зі своїми пропозиціями і за кордони селища. Але нічого цього не сталося. Чому? На це запитання відповів один з мешканців селища:
"Немає директора, хоча він і є. Його не хвилює нічого абсолютно. Касирів люди бачать регулярно, а порядок — ніколи".
Більш радикальну пропозицію висловила ще одна жінка:
"Воно не потрібне нікому — це підприємство!"
"На прибирання території, громадського туалету гроші виділяє селищна рада. У цей же час директор Михайло Берчук пропонує підвищити "містове" для підприємців, — додає селищний голова. — Понакручував всякого такого, зробив калькуляцію. Запропонував послуги з покосу трави у селищі за 6 тис. грн. за 1 га, а підприємець з Полтавської області — лише 3 тисячі. Зрозуміло, що віддаємо перевагу тому, хто пропонує виконати роботи дешевше".
Платити "містове" незабаром буде нікому, бо охочих торгувати у таких умовах дедалі менше. Це реальність. Та й покупців теж не більшає. Люди мають великі сумніви щодо якості м’ясної, молочної, рибної продукції. Жартують, що ветлікарю шматок м’яса дали і все — перевірив! А потім смажить його тут же зі спеціями. Чи був аналіз, чи і тут фікція? Директор про це нічого не знає.
Що буде далі з ринком і комунальним підприємством, яке його "обслуговує" — ось питання, що хвилює багатьох власівчан.
"Напевне нічого хорошого, бо Михайло Берчук не зацікавлений заробляти гроші. Більше того, останнім часом на роботу не ходить, а догану за 4 прогули вважає політичним тиском. Це нісенітниця, я на нього не тисну, а вимагаю щоденної роботи на благо селища. Критикувати інших набагато легше, ніж працювати самому", — підсумовує Анатолій Бабаченко.
Петро Дорошенко
Кому заважає КП «Благоустрій» та його директор
