Криза Світловодської міської влади досягла апогею
Тиждень (від вівторка до вівторка) поневірянь і пустопорожніх балачок, купа втраченого часу на безкінечні дискусії у сесійній залі, яскрава демонстрація свого ЕГО міським головою — все це замість прийняття важливих рішень 39-ою сесією Світловодської міської ради сьомого скликання.
^ Реклама ^Гірше б, та нікуди. Міський голова Валентин Козярчук образив депутатів публічно, а вибачатися перед ними не хоче, радить всім звертатися до суду. І якщо наш "найгуманніший у світі" доведе, що він неправий — от тоді він вибачиться. Градоначальник стверджує, що ми розбудовуємо таким чином громадянське суспільство. Мабуть йому словосполучення сподобалося, а суть — не важлива. Розтлумачимо необізнаним:
Тож виникає закономірне питання: яким чином неспроможність об’єднати навколо себе пару десятків людей, а відтак — і ефективно управляти містом, трактується як розбудова суспільства?
Першого серпня на вкотре перенесене пленарне засідання сесії прийшло 9 депутатів. Міський голова відкриту 25 липня сесію закрив. Що далі?
Депутат міської ради Марк Сіромаха, якого мер неодноразово запрошував на плавні, щоб той отримав сатисфакцію (треба розуміти на кулачний бій) вважає, що справа зайшла у глухий кут. Працювати з людиною, яка не поважає нікого, дозволяє собі оприлюднювати безпідставні звинувачення і не розуміє, що за це треба відповідати, неможливо.
Депутат Надія Мальцева коментує непросту ситуацію таким чином:
Секретар міської ради Юрій Сапянов порівняв ситуацію з ядерним реактором — якщо вчасно не вплинути на аварійну ситуацію, може вибухнути і призвести до незворотніх наслідків:
І наостанок — авторські думки вголос. Задля того, щоб "правити" містом так, як хочеться, існують усталені методи, випробовувані на практиці відомими мерами міст, які залишаються на посту по 3-4 каденції і проводять сесії міськрад за 1 годину, а то й швидше. Першим з них є згуртування навколо себе депутатської більшості. Не залякуванням і погрозами, а цікавими і корисними для громади справами, до яких залучаються депутати, адже відомо: ніщо так не об’єднує ділових людей, як вдалі спільні проекти і тріумф по завершенню. Другим методом об’єднання людей навколо своєї персони є вміння товаришувати, тобто не підкреслювати повсякчас, що ти найголовніший, а радитися з розумними людьми, погоджувати з ними свої плани і задуми (ділові поїздки, відпустки, відрядження у тому числі), цікавитися їхнім життям, ділитися наболілим… На третє місце можна поставити власну ділову репутацію — таку річ треба постійно підтримувати у великих і малих справах. Помилився, висунув на високі посади непрофесіоналів, а симпатичних дівчат з довгими ногами, готуйся до неприємностей і не звинувачуй тих, хто не у захваті від твого непродуманого рішення.
Список методів можна продовжувати, обирай всі чи будь-який і рухайся вперед, тим більше, що живі приклади поряд і запозичити досвід можна абсолютно безкоштовно. Було б бажання.
"Громадянське суспільство — це сукупність недержавних організацій, які представляють волю та інтереси громадян. Воно включає в себе сім'ю і приватну сферу, тобто "третій сектор" суспільства паралельно з державою та бізнесом".
Тож виникає закономірне питання: яким чином неспроможність об’єднати навколо себе пару десятків людей, а відтак — і ефективно управляти містом, трактується як розбудова суспільства?
Першого серпня на вкотре перенесене пленарне засідання сесії прийшло 9 депутатів. Міський голова відкриту 25 липня сесію закрив. Що далі?
Депутат міської ради Марк Сіромаха, якого мер неодноразово запрошував на плавні, щоб той отримав сатисфакцію (треба розуміти на кулачний бій) вважає, що справа зайшла у глухий кут. Працювати з людиною, яка не поважає нікого, дозволяє собі оприлюднювати безпідставні звинувачення і не розуміє, що за це треба відповідати, неможливо.
"Я не буду терпіти образи, тим більше, що ніяких підстав для того, щоб звинувачувати мене в отриманні хабара немає і ніколи не було. Позиція міського голови, однозначно, неконструктивна. Але сесію скликати треба не тоді, коли хочеться міському голові, а тоді, коли більшість депутатів погодять дату. Першого серпня я був у суді як адвокат особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Не піти на засідання суду я не міг. Мені відомо також, що чимало колег теж мали важливі і невідкладні справи не тільки у місті, а й далеко за його межами. Не зважаючи на ці обставини, міський голова ввечері через секретарку запрошує нас вранці прийти на засідання. Де розум чи хоч якесь бажання працювати на результат?"
Депутат Надія Мальцева коментує непросту ситуацію таким чином:
"Якщо кожен стоятиме "на своєму" — толку не буде. Потрібно прийняти рішення: усім у відставку, і депутатам, і міському голові. Особисто я готова за це проголосувати, бо набридло протистояння і соромно перед виборцями. Тоді будуть призначені позачергові вибори, але я не впевнена, що Верховна Рада дасть на них гроші. У міському бюджеті не вистачає кілька мільйонів до кінця року навіть на "захищену" статтю — зарплату. Отже, вихід я бачу один — компроміс. Нагадаю, що компроміс — це спосіб розв'язання (урегулювання) політичного конфлікту, що досягається шляхом взаємних поступок. Взаємних поступок і мера, і депутатів для роботи на благо міста, і виборців".
Секретар міської ради Юрій Сапянов порівняв ситуацію з ядерним реактором — якщо вчасно не вплинути на аварійну ситуацію, може вибухнути і призвести до незворотніх наслідків:
"Як секретар ради, маю зберігати нейтральну позицію, але у той же час поділяю обурення депутатів поведінкою міського голови. Ще більше мене обурює підступність таємних інформаторів, які донесли меру неправдиву інформацію про хабар за голосування проти Щербини. Якщо депутатам по 500 доларів хтось дав, уявляю, скільки приписали мені… Це просто смішно, і я особисто не звертаю уваги на подібну нісенітницю. Щоб розблокувати питання, треба скликати сесію, але ж не сьогодні на завтра. Треба зважати на те, що у кожного депутата є робота і свої справи. Гадаю, що тиждень, який пройшов у марних спробах провести сесію, став поштовхом для переосмислення критичної ситуації і ролі кожного у її створенні. Громада повинна бачити продукт нашої роботи у вигляді виважених і справедливих рішень, тож треба працювати".
І наостанок — авторські думки вголос. Задля того, щоб "правити" містом так, як хочеться, існують усталені методи, випробовувані на практиці відомими мерами міст, які залишаються на посту по 3-4 каденції і проводять сесії міськрад за 1 годину, а то й швидше. Першим з них є згуртування навколо себе депутатської більшості. Не залякуванням і погрозами, а цікавими і корисними для громади справами, до яких залучаються депутати, адже відомо: ніщо так не об’єднує ділових людей, як вдалі спільні проекти і тріумф по завершенню. Другим методом об’єднання людей навколо своєї персони є вміння товаришувати, тобто не підкреслювати повсякчас, що ти найголовніший, а радитися з розумними людьми, погоджувати з ними свої плани і задуми (ділові поїздки, відпустки, відрядження у тому числі), цікавитися їхнім життям, ділитися наболілим… На третє місце можна поставити власну ділову репутацію — таку річ треба постійно підтримувати у великих і малих справах. Помилився, висунув на високі посади непрофесіоналів, а симпатичних дівчат з довгими ногами, готуйся до неприємностей і не звинувачуй тих, хто не у захваті від твого непродуманого рішення.
Список методів можна продовжувати, обирай всі чи будь-який і рухайся вперед, тим більше, що живі приклади поряд і запозичити досвід можна абсолютно безкоштовно. Було б бажання.
Тетяна Дроздова
