Весна завжди асоціюється із Жінкою, її красою, ніжністю, мудрістю. Саме про них – красивих душею, мудрих Берегинь нашої історичної пам’яті, які сорок років тому створювали на громадських засадах міський краєзнавчий музей – розповідають експонати виставки «Берегині нашої історії», присвяченої жіночому дню 8 Березня.
Поліна Попова, Євгенія Кокоріна, Ніна Рудь, Олександра Гайворонська, Ольга Аболмасова – всіх цих жінок об'єднувало прагнення зберегти і донести до наступних поколінь історію рідного краю, передати одвічні прагнення наших земляків, нерідко втілені у неповторних узорах обрядових рушників, вишиванках, творах декоративно-ужиткового мистецтва. Цих ентузіастів назавжди полонило краєзнавство, вони скрупульозно збирали рідкісні світлини, сімейні реліквії, побутові речі – все, що поступово поповнювало фонди музею.

Не така давня історія Світловодська, Новогеоргіївська кожному світловодцю більш-менш відома. А що було раніше? Коли вперше згадується наша територія і під якою назвою в історичних джерелах? Ми спробували зазирнути у минуле нашого краю в часи Різдва Христового, і навіть трохи раніше. Екскурс в історію ми попросили здійснити Віктора Сергєєва, директора міського краєзнавчого музею.
– Територія сучасного Світловодська, району та прилеглих земель населена людьми дуже давно. Науково підтверджено, що на території нашого краю мешкали скіфи (ІV-ІІІ тисячоліття до н.е. - І тисячоліття н.е.). Тут знаходиться пам’ятка археології – безкурганний могильник скіфів. На початку ХХ ст. біля с. Сніжкове було знайдено кам’яну бабу, історичне свідчення тих часів.

Цими днями міський краєзнавчий музей демонструє щонайменше три цікаві виставки.
Вже два роки, як відійшла у вічність Ольга Аболмасова, яка очолювала світловодський музей протягом тривалого часу. По собі вона залишилась у пам’яті не лише, як берегиня навколишніх артефактів, а і як майстриня декоративно-ужиткового мистецтва... Десятки її вишивань, інших доробок виставлені сьогодні в музеї, як данина світлої пам’яті цієї непересічної особистості.

4 квітня, неділя – Світле Христове Воскресіння – ПАСХА.

ДВУНАДЕСЯТІ НЕПЕРЕХІДНІ СВЯТА
7 січня, четверг – Різдво Христове.
19 січня, вівторок – Хрещення Господнє.
15 лютого, понеділок – Стрітення Господнє.
7 квітня, середа – Благовіщення Пресвятої Богородиці.
19 серпня, четверг – Преображення Господнє.
28 серпня, субота – Успіння Пресвятої Богородиці.
21 вересня, вівторок – Різдво Пресвятої Богородиці.
4 грудня, субота – Введення у Храм Пресвятої Богородиці.

19 січня православні християни відзначають Хрещення Господнє (або Богоявлення)
У Водохресний святвечір і в саме свято Водохрестя в православних храмах відбувається особливий чин – велике освячення води. Ця вода іменується водохресною і має особливі властивості. Свято встановлене в пам'ять про євангельську подію, коли 30-річний Ісус Христос хрестився від Іоанна Предтечі. Своїм водохрещенням у ріці Йордан Рятівник поклав початок Таїнству водохрещення – одному із семи головних церковних таїнств. У церковно-слов'янській традиції Водохрещення вважалося святом, по своїй важливості аналогічним Різдву.

Радуйся вся земля, се Христос приближается в Вифлиеме рождаяся; море возвеселися, пророческий сонм взыграй, сбытие зря днесь твоих словес, и вси радуйтеся праведне
Сьогодні свята Божа Церква святкує Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Бог явився на землю у плоті і вселився між людьми. Тож радійте, адже сьогодні возсіяв день милості, та не переслідує ж ніхто свого ближнього помстою за нанесену образу, настав день радості, та ніхто не стане виною печалі і скорботи для іншого. Цей день безхмарий і ясний, та приборкується гнів, який бентежить мир і спокій. Це день, коли Господь зійшов до грішників, та посоромиться праведник, який превозноситься над грішником. "Приходьте сліпі і прийміть світло очей! Приходьте хромі і прийміть міцність ніг. Приходьте німі і отримайте дар слова. Приходьте із знівеченими руками і прийміть силу у руках. Поспішайте всі знедолені і обтяжені до великого Лікаря. Нікого не цурається Син Царя – Господь всяческих".

Світловодський художник Анатолій Сіромаха каже, що береться до роботи, коли відчуває, що рука з пензлем перестає йому... належати.
Скільки пан Сіромаха себе пам’ятає, стільки малює картини. Та в останній час своє малярство назвати хоббі чи бодай захопленням у нього якось не повертається язик, бо ось уже рік, як він повністю „перейшов” на ікони. Всі його десять робіт, що він встиг намалювати, цими днями експонуються у міському краєзнавчому музеї... Провідними своїми наставниками та вчителями в цій справі митець вважає таких іконописців минулого, як Андрій Рубльов, Данило Чорний та Феофан Грек. Він малює копії як з їхніх творінь, так і щось своє. Особливо він пишається своєю іконою „Зворушення” („Умілєніє”), де Немовля-Ісус тулиться щічкою до своєї Матері. Тут, наголошує художник, йому нарешті вдалося передати через фарбу зображення металу і патини або, так званої, благородної іржі.

Надія Олександрівна та Василь Іванович Ткаченки – щасливе подружжя. Майже ровесники: Надії – 48, Василю – 49, разом вони вже 29 років. На початку їхнього сімейного життя сталася трагедія. Перші пологи Надії закінчилися народженням двох мертвих дітей. Шалений стрес переріс у безпліддя дружини. А вони так мріяли про велику родину…
Дотепер Надія та Василь вважають, що пильна безкорислива увага лікаря Павла Федоровича Задої та віра в Бога допомогли їм через 12 років стати батьками здорового хлопчика, а ще через 2 роки – дівчинки. Зараз сину Васі вже 15 років, а донечці Юлі – 13. У 1999 році родина придбала великий недобудований будинок №98-а по вулиці Українській. Давня мрія про десятьох дітей почала вимальовуватися, але два кесаревих розтини під час пологів далися взнаки. Отже, вирішили більше не ризикувати здоров'ям дружини і мами.

Восьмого листопада православ'я відзначає День святого великомученика Димитрія Солунського. Субота ж перед цим днем прилучена церквою до так званих батьківських поминальних суббот і називається Димитрівською. Церква Христова молиться за померлих, особливо в перші дні після смерті фізичного тіла, та в дні загального поминання спочилих. Християни моляться за своїх близьких на третій, дев'ятий і сороковий дні, а також в дні роковин їхньої смерті. Крім цього, визначено поминати "православних воїнів, що за віру і батьківщину життя на полі бою поклали" в суботу перед днем великомученика Димитрія Солунського та в день Усікновення глави Івана Хрестителя. З часом Димитрівська субота стала всезагальною батьківською поминальною, тому в цей день православні християни поминають усіх своїх спочилих родичів так само, як і в інші "родительські" поминання.

Виставка з такою назвою відкрилася в міському краєзнавчому музеї напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці та Дня козацької слави.
В Україні свято Покрови Пресвятої Богородиці набуло особливого статусу. З незапам'ятних часів переказували, що Божа Мати обрала наш край як свій уділ, взяла його під свою високу опіку. Безумовне заступництво Богородиці відчувало українське козацтво. На Запорізькій Січі стояв Покровський храм із чудотворною іконою Покрови Божої Матері.